— Що швидше — то краще.
Наарі кивнула, і до того, як вона встигла додати ще щось, Джарен скрикнув і відстрибнув від робочого столу.
— Що за… — він перебив себе ніяковим сміхом, коли помітив сірого кота, що вислизнув зі схованки в шафці з ліками і потерся об нього. — Ну привіт. Хто це?
Ківа стиснула губи, аби втриматися від сміху: його нервова реакція змусила її почуватися краще щодо власної полохливої натури.
— Це Чапа, — повідомив Тіпп, вказуючи на чотири білі лапи, які пояснювали ім’я.
Коли Джарен з простягнутою рукою рушив до кішки, Ківина втіха зникла, і вона попередила:
— Обережно, вона норовлива.
Джаренові очі танцювали, коли він відповів:
— Вона, певно, твоя.
Тіпп реготнув, Наарі хихотнула, а Ківа зиркнула на них трьох.
— Ти її ще не з-зустрічав? — запитав Тіпп крізь свої веселощі.
Джарен поволі наблизився до лави, і цього разу Ківа його не попереджала. Натомість вона відійшла від кішки на безпечну відстань.
— Я бачив її на території в’язниці, — відповів Джарен Тіппові, — але просто вважав, що вона бездомна — приходить собі і йде.
Тіпп похитав головою.
— Вона тут все життя. Довше, ніж я. — Він вказав туди, де мав би бути Чапин хвіст, але був тільки обрубок. — Бачиш її хвіст? Вона втратила його одразу після того, як я приїхав. Трапився бунт, і хтось із в’язнів прищемив хвоста дверима.
Джарен скривився.
— Ой.
— Ківі довелося її підлатати, — продовжив ділитися Тіпп, його втома розвіювалася, поки він ішов стежками пам’яті.
— Ти й тварин лікуєш? — запитав Джарен, піднімаючи брови. — Стільки талантів.
— Тільки ніхто не дякує, — сказала Ківа, ігноруючи трепетне відчуття через його похвалу. — Вона була диявольською кішкою до нещасного випадку, а після нього зненавиділа мене ще більше. Тепер, якщо я лишень наближуся до неї, мене до смерті подряпають.
— А, — промовив Джарен, на його обличчі з’явилася усмішка, коли він зрозумів її раніше попередження. Чи, точніше, Ківа так подумала, бо він знову простяг руки, аби погладити пухнасту істоту.
— Ні, зажди… — почала була Ківа, та замовкла, коли Чапа не виказала того, що є втіленням зла, а вигнула спину під Джареновим дотиком, муркочучи так голосно, що всі чули. — Зрадниця, — пробурмотіла вона собі під ніс.
— Я так впливаю на всіх норовливих…
— Якщо дорожиш своїм здоров’ям, то не завершуй речення, — заявила Ківа, її щоки починали пашіти.
Тіпп знову розсміявся, але тоді це перетворилося на таке широке позіхання, аж вона почула, як хруснула його щелепа. Звужуючи очі, вона тикнула в нього пальцем:
— Ти — в ліжко. — Джарену вона додала, не менш різко: — Ти переконайся, що він не засне дорогою.
Джарен тихенько засміявся, наче цілком усвідомлюючи, що вона не хоче лишатися з ним наодинці. Не зовсім наодинці, враховуючи присутність Наарі, та все одно. Ківа не робила таємниці з того, що уникала часу сам на сам з ним. Він просто не розумів натяку, що вона не могла — і не збиралася — формувати ніяких стосунків у Заліндові, навіть дружби.
— До зустрічі, Чапо, — сказав Джарен кішці, востаннє почухавши її підборіддя, тоді відштовхнувся від робочого столу і потягнувся до Тіппа, який теж зліз на підлогу.
— До з-завтра, Ківо! — гукнув хлопчик, помахавши рукою, коли Джарен повів його до виходу з лазарету, і на прощання усміхаючись Ківі через плече.
Наарі, однак, затрималася. Коли Ківа подивилася на неї, жінка спитала:
— Ти сьогодні спиш у своєму блоці? — коли Ківа кивнула, Наарі продовжила: — Я зачекаю, доки ти будеш готова піти.
Ківі довелося проковтнути емоції, які вона відчувала, зі здивуванням усвідомлюючи, що то полегшення, а не страх. Решта вартових створювали в’язням більше проблем, ніж зазвичай, особливо ночами. Присутність Наарі стримає їх.
— Дякую, — хрипко сказала Ківа.
Наарі відповіла:
— Я побачила, як ти дивилася на мене і Джарена.
Ківі було шкода, що вона не може сказати, наче не розуміє, про що говорить вартова.
— Це не моє діло, — пробурмотіла вона, тягнучись до Чапи, але швидко відсмикуючи руку, коли демонічна кішка засичала і, похитуючись, пішла у свій сховок.
— Ти маєш рацію, не твоє, — погодилася Наарі. — Але в будь-якому разі я нізащо не підтримувала б неналежних стосунків з кимось, за кого відповідаю.
У Ківи тягар упав з плечей, навіть якщо вона подумки й відшпетила себе за те, що так почувається. Їй байдуже, чи Наарі з Джареном мали стосунки, неналежні чи якісь інші… принаймні вона намагалася себе в цьому переконати.