Ми вже йдемо.
Повідомлення було точнісінько таким самим, як попереднє.
Точнісінько таким самим.
Сердиті сльози вкололи Ківині очі. Вона зіжмакала записку в кулаці, знесилена від суміші люті й відчаю. Але тоді її опанувала нерозсудлива відвага й вона розрівняла пергамент, тягнучи руку крізь заболочені ковтуни в конячій гриві і притискаючи вказівний палець до вільного місця під написаним сестрою.
— Що ти робиш? — наполегливо прошипів Раз.
Ківа нічого не сказала, лише знову швиденько подивилася на Рука й Наарі, тоді безслівно попросила коня не рухатися, створюючи бар’єр між ними і нею.
Ківа гарячково нашкрябала власний код брудом, символ за символом, найдовший з будь-коли нею написаних.
Вона хвора.
Я її Чемпіонка на Випробуванні Ордаліями.
Потрібен порятунок — коли???
Швидко-швидко вона склала брудну, зроблену нашвидкуруч записку і тицьнула її назад Разові.
— Ківо, я не…
— Будь ласка, — прошепотіла Ківа, її губи заледве рухалися, адже Рук і Наарі нарешті припинили розмову і крокували до неї. Навіть дощ послабився, наче вже допоміг, і на цьому все. — Будь ласка.
Приречене зітхання було єдиною Разовою відповіддю, але цей звук наповнив Ківу полегшенням. Він забере записку з собою в Васкін; відправить її Ківиній сім’ї. І тоді… тоді вона нарешті отримає якісь відповіді.
Піт тривоги цятками вкривав Ківин лоб, коли Наглядач підійшов, але він навіть не глянув на неї, проминув і взагалі вийшов зі стайні, тож вона поглянула на Наарі. Вартова пильно на неї дивилася, наче їй під силу побачити нервову напругу, тож Ківа змусила себе розслабитися. Зусилля виявилося марним, коли Наарі заговорила:
— Хто це тут такий?
На Ківу напала паніка, розум верещав, аби вона думала швидше, аби пояснила, що вона й гадки не має, про що Наарі говорить, і ніколи до сьогоднішнього дня не зустрічала Раза. Але коли вартова простягла руку й погладила коня по морді, Ківа видихнула, бо таки збагнула.
— А, так. Вона мила, — хрипко сказала Ківа, гадки не маючи, то кінь чи кобила. Вона відчула бруд, який вкривав її руку (який вона використала, аби написати записку), і підняла її, додавши: — Хоча й брудна. Її треба добряче почистити.
— Ну ти й забрьоха, — зауважила Наарі. Тоді похитала головою і сказала: — Ходімо, поки дощ знову не припустив. — Тоді тихіше додала: — Або Рук не передумав щодо того, чи відпускати нас.
Ківа здивовано кліпнула, усвідомлюючи, що Наглядач, певно, сперечався з Наарі про їхнє завдання. Можливо, їй варто було особисто поговорити з Руком, розповісти, наскільки її тривожить поширення хвороби. Але якби вона це зробила, не було б шансу написати своїй сім’ї. Якщо Наарі готова боротися в Ківиних битвах, треба з радістю дозволити їй це.
Ківа не наважилася озирнутися, аби подивитися на Раза, коли вони йшли зі стайні. Але подумки наказала, аби він відправив послання якнайшвидше, сподіваючись, що її сім’я відповість так само швидко. Сподіваючись, що вони відчують нагальність. Сподіваючись, що вони прийдуть.
РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ
Дощ зовсім припинився, коли Ківа й Наарі продовжили похід до каменярні, проминаючи овочеві посадки й зернову ферму. Але замрячило, коли вони минали свиней і птицю. Чимало самодисципліни йшло на те, аби не зупинятися біля кожного місця, повз яке вони йшли, але Ківа змусила себе пригадати стратегію. Слід розпочати з початків і методично прокладати собі шлях звідти.
Вони все йшли і йшли, лишаючи ферми позаду, не обмінюючись жодним словом. Лише коли порівнялися з західною стіною, приблизно там, куди Ківа мала дострибнути під час Випробування Повітрям, Наарі розбила мовчанку.
— Я чула, ти зустрічалася з принцесою після першої Ордалії. Що вона казала?
Ківа зважувала, як відповісти, але вирішила, що нічого зі сказаного Міррин — окрім як про амулет — не втягне жодну з них у халепу.
— Її цікавило, хто я така і чому викликалася.
— І все?
— Виявляється, я нагадала їй її дівчину, — поділилася Ківа. — Типу в мене такий самий бойовий дух. Можливо, то комплімент? — Вона знизала плечима. — Чесно, мені було дуже боляче, коли ми розмовляли, навіть з маковим молочком. Я не могла її добре зрозуміти.
Наарі повернулася до Ківи:
— У принцеси Міррин є дівчина?
Ківа знову знизала плечима: