З цією похмурою думкою вона відштовхнула вбік усі турботи і зосередилася на завданні.
На підготовку та початок введення щурам зразків пішли години: вона вмішувала маленьку кількість зібраного у власний пайок і кидала подачки в загін. Хоча Ківі не подобалося тестувати на живих тваринах, вона знала, що тим щурам і так недовго залишилося. Якщо Чапа не впіймає їх на поживу, то це зроблять голодні в’язні. В будь-якому разі їм гаплик.
— Тепер що? — запитала Наарі, коли Ківа впевнилася, що щурі з’їли помітну кількість.
— Тепер чекаємо.
Вартова наче хотіла ще щось запитати, але в ту мить у лазарет зайшов Джарен, перетягуючи на себе увагу.
Спершу не помітивши, Ківа з запізненням запитала:
— Що з тобою трапилося?
Джарен підніс руку до обличчя, наче цим би приховав здоровенний синець під оком. І подряпини на лобі. І розбиту губу.
— Нічого, — відповів Джарен. — Як сьогодні сходили?
Наарі підійшла ближче і тицьнула пальцем у Джаренові рани:
— Твоя цілителька поставила тобі запитання.
— І я відповів, що нічого.
Джарен широким кроком оминув Тіппа, жартівливо розпатлавши хлопчикове волосся на шляху, а тоді зупинився перед Ківою. Він глянув додолу на щурів і тоді запитав:
— Ніяких проблем під час збирання зразків у каменярні?
Ківа оглянула його поранення і вирішила, що якщо йому було до снаги ризикувати життям, відмахуючись від вартової, то його не сильно поранено. Але, зважаючи на середовище, лікування все одно стане в пригоді.
— Давай домовимося, — запропонувала вона. — Ти дозволиш мені обробити рани, а я відповім на твої запитання.
Джарен нахилив голову вбік:
— Будь-які запитання?
— Лише ті два.
Його зуби блиснули в миттєвій усмішці:
— Це мало стимулює. В мене купа запитань. А ти рідко в настрої відповідати.
— Я й зараз не в настрої відповідати.
Коли Джарен продовжив пильно на неї дивитися, Ківа зважила, наскільки важко було б побороти його і змусити здатись, і нарешті сказала:
— Гаразд. Але лише якщо і мені можна буде ставити запитання.
Цього разу його усмішка була ширшою.
— Я ніколи не замовчував від тебе відповідей. Ти жахлива переговорниця.
У відповідь Ківа просто вказала на найближчу металеву лаву:
— Сядь.
Джарен загиготів, але зробив. Наарі, однак, виглядала так, наче була за мить від того, аби просто витрусити з нього пояснення. Похмурий вираз на її обличчі… Ківа не могла не задуматися, що, можливо, Наарі таки має почуття до Джарена, але її моральний кодекс не дозволяє їй діяти згідно з ними. Чи, можливо, той самий моральний кодекс означав, що вона досі відносно нова в Заліндові і їй важко змиритися з брутальністю, яка навалюється на в’язнів; докази в Джарена на обличчі її рознервували. Якщо так, їй доведеться відростити товщу шкіру, і то негайно, або ж вона не витримає в тюрмі довго.
Якою б не була причина, Ківа знала, що необхідно втрутитися, тож вона швидко попросила Тіппа:
— Можеш піти й сказати Моту, що він не потрібен нам сьогодні ввечері, але завтра вранці мені знадобиться його допомога? — Коли хлопчик енергійно закивав, Ківа повернулася до Наарі й додала: — Ти не проти піти з ним? Темніє, і я не хочу, аби він швендяв сам.
То було поганеньке виправдання, адже Тіпп часто сам ходив територією в’язниці в будь-який час. Але, зважаючи на ставлення вартових останнім часом і наростання суперечностей серед в’язнів після Тільдиного прибуття — особливо бунтівників, які вже й так дісталися до Тіппа, — те, що Ківа сказала, було правдою, і кому, як не Наарі, це знати. Вартова кивнула на знак згоди, навіть якщо й напружено. Але це також могло бути тому, що вона впіймала Ківине ледь помітне підморгування — сигнал, що вона спробує розговорити Джарена. Навіть якщо й так, вираз обличчя Наарі залишався натягнутим, коли вона виходила з лазарету слідом за Тіппом.
— А я вже був вирішив, що ти мене уникаєш.
Ківа повернулась і зустрілася з Джареновим жартівливим поглядом.
— Що?
— Ти. Я, — пояснив він, махаючи рукою між ними, на випадок якогось непорозуміння. — Ми рідко лишаємося на самоті. Я подумав, що ти так навмисне робила.