Та дивно, що Джарен не знав того, що здавалося Ківі загальновідомим, і вона роздумувала, чи не наполягти на якихось деталях, але не була впевнена, що питати. Якийсь час вона припускала, що він з багатої сім’ї вищого класу, але тепер міркувала, чи не помилялася. Можливо, було зовсім навпаки, особливо якщо його батьки не наймали наставника, який би навчив його всього цього. Можливо, не могли собі цього дозволити.
— Ну, тепер ти знаєш, — сказала Ківа оптимістичним голосом, не бажаючи змушувати його почуватися некомфортно. Люди (чоловіки особливо) можуть погано відреагувати, якщо вважають, що їхній розум критикують.
Відкладаючи шмату, вона пошукала маленький горщик живиці з райґрасу і не думаючи розтерла трохи в пальцях і нахилилася вперед, аби нанести його на розсічену губу.
Джарен сполохано вдихнув, і Ківин погляд підстрибнув і зустрівся з його поглядом. Вони були так близько, кінчики її пальців завмерли на його губі.
У неї була частка секунди, аби вирішити, що робити. Частина її хотіла відскочити і прокласти між ними стільки відстані, скільки взагалі можливо, але вона знала, як він може сприйняти таку дію, наскільки це зробить очевидним, що він справляє на неї чималий вплив. Тож незважаючи на те, що вся її нервова система була надсвідома того, як — і де — вона до нього торкалася, вона продовжила накладати цілющу живицю на рану з неквапливою природністю, силою думки проганяючи жар зі щік і молячись будь-кому, хто почує, аби виглядати розслабленішою, ніж була насправді.
— Усе не так погано і має стати ліпше через кілька днів, — зазначила Ківа голосом, на пів ноти вищим, ніж зазвичай. Вона тихо прочистила горло і нарешті змогла прибрати руку від його рота і потягтися до лоба. — Ця подряпина майже торкається шраму, який ти отримав того дня, коли сюди потрапив, але цього разу тобі пощастило більше — вона неглибока, загоїться без сліду. — Ківа лагідно розмазала живицю по рані і, пригадуючи, що з ним у Заліндов доставили двох мертвих чоловіків, додала: — Ти мені так і не розповів, що сталося. І чому ти опинився тут.
Перед тим як Джарен відповів, на короткий час запанувала пауза. Врешті він промовив:
— Ти ж казала, неввічливо питати людей, що призвело до їхнього ув’язнення?
Його тон був жартівливим, але в очах була серйозність — попередження, яке Ківа, всупереч допитливості, вирішила взяти до уваги.
— Цілком слушно. А що трапилося сьогодні? Готовий розповісти мені?
Вона сполоснула липкі руки в підсоленій воді і тоді під прикриттям необхідності взяти трохи гелю з алое пішла до робочого столу. По правді, їй була потрібна мить подалі від нього, але вона повернулася, коли він почав говорити.
— За вечерею виникла сутичка з однією ув’язненою, яка заявила, що вона твоя давня знайома, — почав Джарен аж занадто буденно. — Мені не сподобалося те, як вона про тебе говорила, а її друзям не сподобалося, коли я попросив її припинити. Все загострювалося доти, доки ми більше не розмовляли з допомогою слів.
Ківа завмерла на півкроці посеред його відповіді.
— Будь ласка, скажи, що ти жартуєш, — хрипнула вона.
Джарен пальцем вказав на своє обличчя:
— Схоже на те, що я жартую?
Безвиразним голосом Ківа поцікавилася:
— То була Креста, чи не так?
— Руде волосся? Тату зі змією? — запитав Джарен. Коли Ківа кивнула, він сказав: — Це вона. Любить багато говорити, але не полюбляє залишатися поруч, коли починаються активніші дії.
Це Ківа і без того знала. За Крестою тяглася погана слава зачинательки проблем, яка потім залишає всю брудну роботу іншим і тікає до того, як особисто зустрінеться з наслідками. Було чудом те, що Джарена і того, з ким він там побився, не забрали вартові й не відправили в Безодню для покарання. Чи на шибеницю.
— Ти такий дурень, — прошипіла Ківа, протупавши решту шляху між ними. Їй знадобилася вся її цілительська підготовка для того, аби змусити свої пальці бути лагідними, коли вона накладала гель алое на його підбите око, особливо обережно поводячись там, де вже почало набрякати.
— Це отаку подяку я отримую за те, що відстоював твою честь? — кинув у відповідь Джарен обурено. — Чула б ти, як вона тебе називала!
— Заліндовська cучка? Безсердечна різьбярка? Княжна смерті? Шльондра-цілителька? Тюремна п…
— Так, — натягнуто перебив Джарен, на його щоці сіпався м’яз. — Серед іншого.
— Повір мені, я все це чула, — промовила Ківа, накладаючи більше гелю. — Але ж я не лізу через це в бійки. Особливо з тюремними бунтівниками. Боги, про що ти тільки думав?