Ківа ледь розуміла, її повіки тремтіли всупереч наказу Наарі, подих перетворився на засапані хрипи. Але вона змусила себе лишатися при свідомості, лишатися на ногах, доки Наарі допомагала їй вичовгати з крематорію слідом за Руком під яскраве зимове сонце.
Крижаний вітер торкнувся обличчя, ніг, кожної частини тіла, виставленої напоказ. Ківа застогнала, купаючись у холодному блаженстві. Її пронизало спокусою скинути плащ, але здоровий глузд переміг, і вона використала вільну руку, аби втримати поли плаща загорнутими спереду, намагаючись створити якусь видимість скромності.
— Чемпіонка Тільди Корентін успішно пройшла Випробування Вогнем, — гучно оголосив Наглядач Рук в’язням, які очікували на результат.
Шоковане бурмотіння прошелестіло натовпом, пролунали вигуки та оплески, спершу нерішучі, а тоді настільки гучні, що у Ківи ще й у вухах задзвеніло. Її не вистачило розбирати, хто дійсно радіє тому, що вона вижила, а хто жалкує, що не зазнала поразки.
Коли натовп знову затих, Рук сказав:
— Через два тижні Ківа Мерідан постане перед своїм третім завданням, Випробуванням Водою. Ви будете свідками, згідно з законом. До того часу повертайтеся до звичних обов’язків.
Натовп почав розсипатися, тим часом Ківа похитувалася в Наарі у руках.
— Тепер все? — запитала вартова Рука.
— Іди! — дозволив Наглядач, різко махнувши рукою. Але коли Наарі повела Ківу геть, Рук зупинив її: — Ні, зачекай.
Він тримав амулет між ними. Ківині очі то зосереджувалися на ньому, то втрачали фокус, і вона заморгала, борючись із сухим тертям, яке лишилося після вогню, щосили намагаючись не піддатися темряві, яка закрадалася в поле зору.
— Такого більше не повинно трапитися, — попередив Наглядач Ківу низьким голосом. — Я сказав, що не можу допомогти тобі, і припускав, що це натякає: ніхто інший теж не може тобі допомагати. Мені байдуже, що принц Деверік — спадкоємець трону Евалону. Якщо хтось втрутиться в третє завдання, вельможа чи ні, будуть наслідки. Тобі зрозуміло?
Ківа похитала головою, але не тому, що не розуміла.
— То був не принц, — прохрипіла вона, і кожне слово звучало так, наче вуглиною шкребли по дереву.
Руків вираз обличчя напружився.
— Не бреши мені.
Він із силою тицьнув амулет Ківі, і вона незграбно спробувала вхопитися за нього тією рукою, яка досі стискала накидку. Наарі забрала його в неї, поклала собі в кишеню, аби не загубився.
— Я не брешу, — промовила Ківа, тепер зі свистом. — То не був принц. То була принцеса.
— Усі знають, що в принцеси Міррин недостатньо вогняної магії, аби викинути такий коник, як ти влаштувала сьогодні, — заперечив Рук. — Це публічна інформація. Вона може впоратися з парочкою маленьких вогників у кращому випадку, але її реальний талант — повітря. Сила в твоєму маленькому амулеті… за неї подякуй принцу Деверіку. Він найсильніший стихійник вогню в сім’ї Валлентіс.
Ківа спробувала пригадати момент, коли Міррин дала їй амулет. Та натякнула, що зарядила рубін власною магією, але тепер Ківа збагнула, що прямо цього не сказала. Невже дійсно втрутився принц-наступник… знову? Міррин натякала на Деверікові думки щодо Ківи, та й він сам загравав з нею в лазареті, але чи цього достатньо для того, аби він врятував її? Двічі? І якщо так, чому Міррин змусила Ківу вважати, що амулет від неї?
Останнє, здогадалася Ківа, тому що брат і сестра Валлентіс не мали допомагати їй. Тільда Корентін — їхній ворог, і тільки Ківа стояла між Бунтівною Королевою і смертю. Принц-наступник, певно, опинився б у чималій халепі зі своїм почтом, якби хтось довідався, що він зробив.
Але… чому він це зробив? Невже дійсно тому, що вона його приваблює?
«Мій брат нерозсудливий, імпульсивний дурень, і все ж йому вдається бути одним з найкращих людей, яких я знаю».
Пригадуючи, що Міррин говорила про Деверіка, Ківа задумалася, що, можливо, лише можливо, принц-наступник розумів справедливість краще, ніж решта його сім’ї. Можливо, він гадав, що Тільда заслуговує на шанс поборотися. Можливо, гадав, що вона варта порятунку… і Ківа також.
Невпевнена, Ківа усвідомила, що зараз не на часі ламати над цим голову. Вона ледве тримається за свідомість.
— Такого більше не буде, — пообіцяла Ківа Рукові цілком щиро. В рукаві більше жодних витівок, жодних амулетів чи ще чогось такого, що могло б допомогти їй у наступному стихійному завданні. І ясновельможні брат і сестра давно поїхали геть. Вона більше не отримає підмоги — чи відповідей — від них.