— Забудься про хворих наразі, — продовжував Мот. — Шо там з твею наступною Ордалією? Є гадки, з чим тобі прийдеться мати діло? Якийсь план?
Ківа думала про це весь тиждень. Після тривалих міркувань вона дійшла висновку, що третє Випробування, певно, матиме стосунок до заліндовського водоносного горизонту — величезного підземного резервуара, в який тунелі подавали воду. Ніщо інше не могло запропонувати такий рівень драматичності, як перші дві Ордалії, і такий рівень небезпеки. Більшість в’язнів не вміють плавати, тож очікують, що Ківа потоне. Однак ніхто не знав, де вона виросла, що швидка, глибока річка Алдон пробігала біля котеджу її сім’ї, розташованого одразу за Річкопадом. Як не знали й того, скільки годин вона з братами та сестрами провела за відточуванням навичок плавання. Безумовно, Ківа їх давно не використовувала, але її впевненості вистачало, аби вона на крихту менше хвилювалася щодо наступного Випробування, аніж через попередні.
Це не означало, що вона не нажахана.
У двох перших Ордаліях її підтримали Валлентіс, принцові стихійні сили врятували її життя… двічі. Ківа досі не могла визначитися, як вона до цього ставиться, як ставиться до них, адже їхня сім’я була причиною того, що вона втратила десять років життя в Заліндові, причиною того, що її відірвали від матері й старших брата і сестри, причиною того, що її батько і брат померли.
І все ж… Ківа загинула б, якби принц Деверік не врятував її життя… двічі.
Хоч як сильно вона хотіла ненавидіти їх, всіх їх — Ківі не вдавалося. Але також їй не вдавалося пробачити їм, навіть з усією магією стихій на світі.
Вона, однак, хотіла б, щоб та магія стихій допомогла їй з двома останніми Випробуваннями. Адже вона перестала вірити в те, що бунтівники вдруге спробують проникнути до в’язниці. Коли Ківа бачила Кресту, та щоразу мало не тремтіла від люті, що було підтвердженням: їхній план зазнав краху. Їм знадобиться час перед новою спробою — час, якого в Ківи не було. То з самого початку була марна надія, та все ж вона допомогла їй протягнути перші дві Ордалії. Але зараз, без бунтівників і без вельмож, вона могла сподіватися тільки на себе. Чи переживе вона Випробування Водою, залежало цілком і повністю від її власних навичок, її власної сили, її власної волі до перемоги.
Все ж Ківиною відповіддю Моту стало:
— Я над цим працюю.
Старий обдарував її бувалим, проникливим поглядом:
— Я балакав з Ґрендель. Ми собі тако думаїмо, що то буде…
— У водоносному горизонті, — сказала Ківа, киваючи на знак згоди. — Це єдине, що й мені на думку спало.
— Ну, можна було б, ясне діло, пошпурити тебе в студню, — припустив він, чухаючи своє вкрите щетиною підборіддя, — але тоді ж ніхто направду не розгледить, як ти топишся. Прийдеться хіба витягти твій труп опісля, весь розкислий і роздутий. А то одне марудство. Те ж і з купальнями. Ми всі не влізем, аби подивитися, егесь? Але в тунелях глядачам повно місця, навіть якшо й не всі побачать багацько. — До себе ж він пробурмотів: — Ліпше добратися туди бистренько, аби файно розгледіти все.
Ківа знала, що він намагався допомогти, та все одно її живіт скрутило, особливо коли вона помітила на його обличчі натяк на захват, наче він з нетерпінням чекав побачити, що трапиться. Коли він помітив її бліде обличчя, його вираз змінився, застиг від каяття й сорому.
— Не бійся, Ківо, ладонько, — сказав Мот. — Я собі трохи порозмислю, як би тобі підмогти. Чималенько є засобів для витривалості, але я займуся різним для розширення легень, поглинання кисню і всяке таке. Облиш то все на старого Мота, я тобі всьо порішаю.
Усмішка, яку Ківа йому подарувала, була слабкою:
— Дякую.
Старий відповів власною бурозубою усмішкою від вуха до вуха:
— Ти вмієш виживати, Ківо Мерідан. І того разу тоже виживеш.
Підбадьоривши її таким чином, він пошкандибав з лазарету за повним візком трупів.
Наступного дня Ківа з Наарі вирушили збирати зразки з місць, де зберігали й готували їжу. Починаючи з бійні, з приміщень, де спускали кров, кіптили, сушили й засолювали, до зернових резервуарів і сортувального цеху, до численних підземних льохів, де фрукти й овочі зберігали поруч із молоком і сиром, — Ківа мала значне поле для діяльності. Їй не просто було потрібно зібрати зразки з самої їжі, але й узяти мазки з ручних знарядь, які працівники використовували для всього, від маринування редиски до збивання масла й випікання хліба. Пайки, які виділялися в’язням, були малі, але вартові отримували сніданки, обіди й вечері з трьох страв, тож заготівельні кімнати гули, як вулик, поки Ківа й Наарі намагалися виконати своє завдання.