Ален все ще не розумів. Із склянкою в руці він дивився на Рабю, ледве стримуючи нетерпіння.
— Вам, мабуть, уже відомо, що нянька за хвилину до вбивства перебувала з дітьми в сусідній кімнаті. Вона спочатку почула голосну суперечку, і їй спало на думку одвести хлопчика й дівчинку на кухню.
Та як тільки вийшли в коридор, Марі почула постріли. Хлопчик хотів побігти подивитись, та нянька потягла дітей майже силоміць і на кухні припоручила їх куховарці.
Ален знав квартиру і дійових осіб, отож добре уявив собі все.
— Вам, звичайно, відомо, що кухню розташовано в протилежному кінці квартири. Нянька пошепки наказала куховарці не випускати дітей. Я не впевнений, що Беніте не пошле інспектора перевірити все на місці.
Наближаючись до дверей кімнати, нянька прислухалась. Нічого не чуючи, вона завагалась і нарешті вирішила постукати.
Їй не відповіли. Припустимо, на все це пішло три хвилини. Так от, коли Марі увійшла, ваша дружина стояла біля вікна, притулившись обличчям до шиби, а сестра лежала на підлозі за півметра від туалетного столика, розтуливши губи, й тихо стогнала.
Рабю завершив, встромляючи виделку в шматок шинки:
— Спробуйте-но захищати її! Застрелила рідну сестру. Так… хоч, звичайно, краще було б, якби вона стріляла не її сестру. В кого завгодно — тільки не в сестру. Люди ще не позбулися віри в святість родинних стосунків — проблема Каїна і Авеля. Ревнощі — згоден, ще можна зрозуміти. Але стріляти в рідну сестру і потім цілих чотири чи п'ять хвилин бути присутньою при агонії і нічим не допомогти, навіть не кликати на допомогу… Отже, не в моїй владі перешкодити Марі з'явитися в суд, бо головним свідком обвинувачення буде вона. А в суді її попросять розповісти, в якому стані застала помираючу, і тут вона повідомить, що вбивця стояла біля вікна.
Ален похилив голову — заперечувати не було чого. Рабю мав рацію, і однак це була неправда.
Правди він не знав, як і інші, та, здається, вона починала вимальовуватися перед ним.
— Як давно ви почали женихатися із своячкою?
— Останнім часом я вже не був її коханцем.
— А скільки часу зустрічалися?
— Близько семи років. Та не зовсім так, як ви думаєте. Між нами встановилося щось подібне до ніжної дружби.
— Стривайте. Ви жили з нею? Так чи ні?
— Так.
— Де?
— В мебльованій квартирі на вулиці Лоншан.
— Кепсько.
— Чому?
— Ну, хоча б тому, що чесні буржуа уникають таких місць, адже вулиці, подібні до Лоншан, здаються їм підозрілими і пов'язуються в їхній уяві з розпустою.
Ален трохи не запротестував.
Проте не був певен, що Рабю зрозуміє його.
— Коли ви там були востаннє?
— Двадцять третього грудня минулого року. Близько року тому.
— Ваша дружина знала про ці стосунки?
— Ні.
— Вона ревнива?
— Вона нічого не говорила, коли мені доводилось побач витися з кимсь.
— Ви розповідали їй про зустрічі з іншими жінками?
— При нагоді.
— Вона не підозрювала про ваш зв'язок із своячкою?
— Наскільки мені відомо — ні.
Вони глянули один на одного.
Розмова загрожувала звернути на те ж, що і вчора, під час зустрічі з зятем.
— Вам не здається, що тут може бути замішаний інший мужчина?
— Мені нічого не лишається, як погодитися з вашим припущенням.
— Тепер я запитую вас: чи маєте ви якісь підозріння?
— Ніяких.
— Чи багато часу ви проводили в товаристві дружини?
— Вранці виходив раніш за неї. Коли їй, наприклад, треба було написати статтю, то вона завжди робила це вдома. Дзвонила також в «Ноннетт» — наш сільський будинок, щоб поговорити з сином.
— Скільки йому років?
— П'ять.
— Це добре. Добре, а може, й погано. Зважаючи на обставини. А потім?
— Майже завжди близько одинадцятої дзвонила мені в редакцію і запитувала, де я обідаю, і, як правило, ждала мене в ресторані.
— А далі?
Рабю одсунув тарілку й запалив люльку.
— Часто вона здибалася з кимось. Її фахом були інтерв'ю із заїжджими особами. Довгі, докладні, а часом справжні нариси, що друкувалися багато разів. Потім дзвонила мені знову або приєднувалася до мене в нашому улюбленому «Клошетоні» на вулиці Маріньян. Між сьомою і восьмою там сходилися своєю компанією — чоловік десять-дванадцять.
— А обідали вдвох?
— Рідко.
— Додому поверталися пізно?
— Фактично майже ніколи до першої години ночі. Найчастіше о другій або третій.
Рабю сказав, підсумовуючи:
— Отже, у вас не було сімейного життя. А присяжні, хоч як би вони там не гуляли, шанують його. Досить поговорити з ними про це за тарілкою супу, щоб розчулити їх.