- З ким маю приємність?
- Нонна Поко. А в майбутньому Нонна Шредер. Вам не здається, що нареченим слід уже давно познайомитися?
Ще отетерілий від усього пережитого, Шредер мовчки відійшов убік.
Легко ступаючи, посміхаючись, Нонна увійшла в кімнату...
...А в цей саме час у машині, що тільки від'їхала від готелю, між двома її пасажирами відбувалася розмова:
- Він відразу погодився?
- Шредер боягуз і жаднюга, гер Нунке. Погодився і взяв гроші. Ось і розписка на завдаток.
- Ви молодчина, Фред!
- Я теж дуже задоволений. Це допоможе здійснити весь мій план.
- Дай боже! - щиро сказав Нунке.
Коли б Нунке точно' знав, у чому полягав план Гонча-ренка-Шульца, він не молив би бога про його здійснення...
Розділ восьмий
ОСТРІВЕЦЬ СЕРЕД ТРЯСОВИНИ
Прямуючи до вілли Агнеси Менендос, Григорій Гончаренко щоразу запитував себе, а чи не зраджує він пам'яті Моніки?
Вони такі різні, такі не схожі одна на одну, а по суті - Григорій відчував це всім єством - відігравали в його житті дуже подібну роль, самі про це не здогадуючись.
Колись, зустрічаючись з Монікою в далекій тепер Франції, Григорій ніби очищався від бруду, нанесеного взаєминами з Заугелем, Кубісом і такими ж, як вони, мерзотниками.
У Франції йому було значно легше! Він ніби знайшов цілюще джерело, яке відновлювало його сили і збуджувало наснагу. Та й взагалі там все було інакше. Він жив окремо від своїх так званих однополчан, отже, випадали години, коли можна було відгородитись од них міцними стінами своєї кімнати, лишитись наодинці.
Там же у нього були такі друзі, як щирий і відвертий Карл Лютц чи безмежно відданий Курт, справжній, надійний помічник. Була, нарешті, мадам Тарваль, яка ставилася до нього з материнською турботливістю... У Франції Григорій відчував у себе за спиною загони макі, що діяли близько в горах і до яких можна було податися, коли б виникла смертельна небезпека.
А головне, була Моніка. Неповторна і незабутня!
Тут, в Іспанії, у нього нікого немає. Жодної душі! Живе він у боксі при школі і мусить мовчки коритися суворому розпорядку, встановленому Нунке: навіть двері тримати незамкненими, щоб черговий міг зайти до кімнати першої-ліпшої хвилини, і вони заходять. Заглядають у шухляди, перевіряють, чи не вимкнено підслуховувач, встановлений з відома, але, ясна річ, без дозволу пожильця.
Нунке запровадив своєрідну практику для учнів класу "А": стежити за своїми викладачами і вихователями. Попереджені викладачі повинні були приховувати всі свої дії, проте вони не знали, хто саме контролює кожен їхній крок, і це нервувало. Кожного понеділка Фредові, як і всім іншим викладачам, черговий приносив зведення, складені практикантами за тиждень: в них зазначалося, хто й що у такі-то години робив, куди ходив, з ким розмовляв тощо. Коли Фред уперше сам виїхав до Фігераса, кожен його крок був занотований, кожна хвилина перебування в місті врахована. Практикант навіть абсолютно точно зазначив, скільки гер Шульц дав чайових офіціантові в ресторані і скільки чистильникові черевиків на вулиці. Такі зведення підлягали потім розборові на лекціях і зараховувались учням як залік. Лише під час розбору ставало відомим прізвище практиканта, що подав зведення.
У всій школі не було жодної людини, з якою Фреду хотілося б просто посидіти й поговорити. Він знав, що ні від кого не почує свіжої, оригінальної думки про щось нове в науці, відкриття в галузі астрономії або фізики, про якусь цікаву книжку. Бо все трактуватиметься лише з погляду придатності того чи того явища до потреб розвідки.
Та що там думати про цікаву бесіду, коли навіть після ручкання з Нунке, Вороном і особливо з Шлітсеном виникає просто непереможна потреба негайно помити руки.
І лише вілла Агнеси Менендос - єдине місце, куди можна втекти і знайти хоч якусь розраду.
Правда, і з Агнесою не можна бути цілком відвертим і почувати себе невимушене. Адже Агнеса теж ворог, хай не через лихе серце, а лише через свою недосвідченість, легковірність, екзальтованість.
Бідну жінку вирвали із звичайного середовища, обплутали тенетами брехливих ідей, ошукали, ізолювали від світу. Вона не любить Росію, бо вважає її безбожною, а всіх росіян немилосердними і лихими, її переконали, що то прихильники червоних забили її чоловіка і спричинилися до каліцтва доньки, і вона їх ненавидить усім серцем, бо вони для неї теж уособлюють немилосердя.
- А її серце так прагне саме милосердя і добра. Втіленням милосердя і добра для Агнеси є Христос і мадонна, і вона щиро вірить, що, несучи боже слово в усі куточки світу, можна витерти сльози, зменшити скорботу, спинити потоки крові.