Тепер уже Фред ладен був розцілувати Гаррі Брауна за те, що той напився. А його хропіння здавалося йому райською музикою. Затінивши настільну лампу ще й своєю верхньою сорочкою, Фред взявся писати, старанно добираючи і зважуючи кожне слово, пересипаючи текст натяками, що їх міг зрозуміти лише один Курт...
Гаррі Браун прокинувся лише о дев'ятій ранку, коли Фред уже встиг поголитися і випити ранкову каву. Шульц сидів у передній кімнаті, гортаючи ілюстровані журнали, насуплений і сердитий.
- Доброго ранку, гер Шульц! - роблено невимушено привітався Гаррі, пригладжуючи скуйовджене волосся і розминаючи набряклі щоки.
- Під три чорти, Браун! Ну й концерт ви влаштували вночі! Це навіть хропінням не можна назвати, ніколи не чув, щоб з горлянки людини вихоплювались такі звуки... Жодної ночі я не лишусь в одній опочивальні з вами!
- Розумієте, гер Шульц...
- На біса мені потрібні ваші виправдання! Я хочу спати, а не стирчати ніч на балконі! Робіть, що хочете - перебирайтесь з номера ви чи переселяйте кудись мене - тільки з вами я не лишуся.
- Але...
- Ніяких "але"!
- Гер Шульц, запевняю вас, зараз усе влаштую, - розгублено лопотів Гаррі, тупцюючи на порозі.- От тільки приберуся... Я миттю...
Браун повернувся до опочивальні, пововтузився там хвилин з п'ять і, на ходу зав'язуючи краватку, попрямував до вихідних дверей.
Впорався він, справді, досить скоро.
- Владнав! - весело вигукнув він ще з порога.- Я житиму в сусідньому номері, праворуч.
- А не можна хоч через номер? - посміхнувся Фред.
Цю посмішку Гаррі зрозумів як знак примирення. Вираз приниження і розгубленості зник з його обличчя, воно знову стало самовпевненим і нахабним.
- То, може, поснідаємо разом?
- Вже снідав.
- Я, власне, про їжу не можу й подумати. От пива б випити... А то в голові після учорашнього... Піду, може, десь надибаю на справжнє.
- Йдіть куди хочете, але від шостої до сьомої щоб були тут!
- Ет!
- Раджу пригадати нашу розмову в літаку. Трохи глузлива посмішка заграла на устах Брауна.
- Що ми виїхали не на прогулянку?
- От-от... І що я вимагатиму точного виконання даної нам інструкції.
- Мені такої інструкції не давали!
- Зате дали мені! Як старшому, що відповідає за виконання доручення.
- Запевняю вас, чекати сьогодні - то марнувати час! Вряди-годи вирвалися до Мадріда і не використати сповна всіх можливостей! Ви як хочете, а в мене на сьогоднішній вечір інші плани.
- Мене вони не обходять. Я маю наказ Шлітсена і мушу забезпечити його виконання.
- А коли я вам скажу, що ні сьогодні, ні завтра, ні позавтра ніхто не подзвонить?
- Звідки у вас така певність?
- З досвіду і... ще деяких джерел.
Фред відкинувся на спинку крісла і зміряв Гаррі Брауна холодним поглядом.
- Так от, запам'ятайте раз і назавжди, - роздільно сказав він, - накази не тлумачаться, як кому заманеться, не обговорюють, а виконують. Рівно о шостій ви будете тут!
- Бути рівно о шостій. Слухаю, гер начальник! - з підкресленою поштивістю, в якій був виклик, Гаррі виструнчився і відкозиряв.
"Чому він тримається так зухвало? - запитав себе Фред.- Отакі самовпевнені нахаби звичайно бувають боягузами, вони лізуть на рожен лише тоді, коли за їх спиною хтось стоїть. І якщо вже цей паршивець наважився... Нічого, впіймаєш ти в мене облизня!"
Написаний вночі лист не давав спокою. Списані аркушики лежали у внутрішній кишені піджака, не запечатані навіть у конверт. На письмовому столі їх лежало з десяток, але на кожному стояв фірмений знак готелю. Необачним було б взяти один з них. Доведеться відкласти відправку листа до якоїсь зручної нагоди. А поки - якнайліпше заховати. Куди? Мабуть, під туго накрохмалену манжету сорочки, обережно її прорізавши з боку підкладки бритвою. Тут аркуші не шелестітимуть і будуть напохваті.
Вітер, що знявся вночі, вдень став сухим і гарячим. Після контузії поблизу Сан-Ремі у Фреда в таку погоду завжди дуже боліла голова. А тут ще безсонна ніч! Він вирішив не виходити. Хочеться, звичайно, поблукати вулицями міста, опинитись серед гомінкого натовпу, на якийсь час забути, що по суті ти бранець. Але під час першого виходу треба бути в цілковитій формі, та й підготуватися до нього слід. Спустившись у вестибюль, Фред купив словничок-розмовник іспанської мови, розпитався у портьє, що непогано володів німецькою, де можна купити старовинні гобелени.
- О, сеньйор, можете не клопотатись! За півгодини у вас будуть адреси всіх антикварних магазинів.