— Знаю, — похмуро відповів Степан. — Я з ним через це не розмовляю, ми посварилися.
— Дуже мудро придумав! Я мушу попередити… Бюро цього так не залишить. Пропоную тобі негайно припинити сварку і ліквідувати ганебне явище. Зрозумів? — безапеляційно заявив секретар комітету. — Інакше ми обох витягнемо на загальні збори і всиплемо як слід.
Восьмьоркін, не знаючи, як взятися за таку делікатну справу, вирішив клин клином вибивати. Він купив ковбаси, огірків, півлітра горілки і прийшов до Сені, як навмисне, в той день, коли було призначено загальноміські змагання з боксу.
Сеня лежав на койці, відпочивав.
— Голова болить, Сеню? — співчутливо запитав Восьмьоркін і, що було найгіршим для Чижеєва, витяг із кишені горілку. — В мене для тебе ліки. Тільки я прошу, Сеню, не йди ти сьогодні нікуди… випий при мені.
Чижеєва занудило від самого вигляду горілки, і він відставив пляшку набік.
— Ось що, Стьопо, — сказав він Восьмьоркіну. — Ти тут посидь трошки, а я зараз вернусь.
— Ні-і, Сеню, нікуди я тебе не відпущу. Ти дуже буйний, коли вип'єш. Недаром я двері замкнув, а ключ — ось він.
І Восьмьоркін витяг ключа з кишені.
— Дай його сюди.
— Ні, — відповів Восьмьоркін.
Не зарадили й умовляння — жодному слову приятеля Восьмьоркін не повірив. Щоб не запізнитись на змагання, Чижеєв вирішив силою відняти в нього ключ, але з Восьмьоркіним йому важко було справитися: той реготав і відштовхував його від себе, мов кошеня. Безглузда боротьба зрештою розізлила Сеню. Він витяг з чемодана боксерські рукавиці і з рішучим виглядом почав натягувати їх на руки. Це ще більше розвеселило Восьмьоркіна.
— Ти диви, справжні боксерські рукавички має. Ану, вдар рукавичкою!
— Я з тобою не жартую, мені на змагання треба, — суворо сказав Чижеєв. — Востаннє питаюся: віддаси ключ чи ні?
— Ні, не віддам, — сказав Восьмьоркін і дав Сені щигля в лоб.
Розлютований Чижеєв засипав його ударами. Але вони якось дивно подіяли на його величезного приятеля, він присів і, схопившись за живіт, зареготав, звискуючи.
Це вже було глумом над боксерськими здібностями Сені. Від образи Чижеєв двома-різкими ударами знизу підняв підборіддя Восьмьоркіна і, використовуючи вагу тіла, наніс «крюк» справа…
Восьмьоркін зразу ж замовк і перекинувся набік.
Нокаутувавши приятеля, Чижеєв розгубився. Він не знав, як привести товариша до пам'яті, і тому з переляку почав трясти його і приказувати:
— Носом дихай, Стьопо… Носом…
А той лежав, як мертвий. В цей час у двері постукали. Сеня квапливо дістав ключ із Восьмьоркінової кишені і відчинив двері. Перед ним стояла Ніна.
— Що ж ти? — накинулась вона на Чижеєва. — Батько хвилюється. До початку лишилося тридцять хвилин.
— Я Стьопу нокаутував, — сказав Чижеєв.
— Якого Стьопу?
— Та ось — приятеля. Він не пускав мене і… І напоїти хотів.
— Ну то так йому й треба, — сказала дівчина. — Бери свої рукавиці і — гайда в машину. Вона внизу. Я сама за нього візьмуся.
Знаючи, що Ніна вчиться в медичному технікумі, Чижеєв спокійно довірив їй Восьмьоркіна і, схопивши чемоданчик, побіг до машини. А дівчина, зоставшись наодинці з Восьмьоркіним, не поспішаючи взялася до діла. Вона розстебнула йому комір і хлюпнула водою в обличчя.
У Восьмьоркіна затремтіли повіки, він глибоко зітхнув і розплющив очі.
— Що ви хотіли зробити з Чижеєвим? — взялася допитувати дівчина.
— Я його агітувати мушу. Від комітету завдання таке…
Оповідаючи про свої наміри, Восьмьоркін розсмішив дівчину до сліз.
— Ходімо, — сказала вона. — Я вам покажу, де він бешкетує.
У клубі Восьмьоркін вперше побачив справжній бокс і Сенину роботу на рингу. Бій проходив під рясні оплески і закінчився перемогою Чижеєва.
— Оце так Сеня! — дивувався Восьмьоркін. — Отак він хоч кого зіб'є. Нічого, що маленький…
Заздрячи вправному другу, він того ж вечора записався в боксерську групу Тремихача і почав разом з приятелем ходити на заняття, але досягти таких успіхів, як той, не зміг. Йому бракувало боксерської люті.
На снарядах Восьмьоркін завжди працював різко і на повну силу. Від його могутніх кулаків тріщали «груші», стогнали м'ячі, тріскала шкіра на підвісних тренувальних мішках. А на рингу він був страшенно млявий і добродушний. Боячись покалічити товаришів, Степан мимоволі пом'якшував удари, і це стало його стилем.
Тремихач, не терплячи в боях добродушності, садовив його на особливу молочну дієту, від якої й телята звіріють, допікав словами, але нічого не допомагало. Восьмьоркін не мінявся. Тоді, щоб вивести його з рівноваги, тренер придумав спеціальний масаж для зміцнення шкіри на обличчі.