Однак всередині упаковки щось бовталося, щось майже невагоме й крихітне. Він розірвав її і зазирнув досередини.
Нерозбірлива записка від руки. Вони одразу упізнали почерк. Ел витягнув папірець, й обоє взялися читати.
Вкрай важливо зв’язатися з вами. Ситуація вельми серйозна і, без сумніву, з часом лише ускладниться. Є кілька можливих пояснень, які я маю намір з вами обговорити. В усякому разі не здавайтеся. Мені дуже шкода, що з Венді Райт трапилося таке лихо: ми зробили все, що могли.
— Отже, він знає про Венді, — сказав Ел. — Можливо, це означає, що таке не повториться з усіма нами.
— Випадковий блок сигарет, — мовив Джо, — у випадковому супермаркеті в місті, яке ми, знову ж таки, вибрали навмання. І ми знаходимо адресовану нам записку від Ґлена Ранситера. То що в такому разі ми знайшли б в інших сигаретних блоках? Ту саму записку? — Він дістав блок L&M, потрусив його, потім відкрив. Десять пачок сигарет плюс іще десять під ними — як і можна було очікувати. «Чи ні?» — запитував у себе Ел. Він взяв до рук одну з пачок.
— Ти ж бачиш, із ними все гаразд, — сказав Джо. — Він витягнув блок із середини ряду. — Цей теж повний. — Чип не відкривав його, натомість потягнувся за іншим. Тоді за наступним. В усіх були пачки сигарет.
І всі сигарети кришилися, щойно Ел брав їх до рук.
— Цікаво, як він довідався, що ми сюди приїдемо, — сказав Ел, — і як він знав, що ми візьмемо саме той блок. — У цьому не було сенсу. Та все ж, тут також діяла пара протиставлених одна одній сил. «Розпад проти Ранситера, — подумав Ел. — В усьому світі. Ймовірно, в усьому всесвіті. Можливо, згасне сонце, — припустив він, — а Ґлен Ранситер замінить його іншим. Якщо зможе. Так, — міркував він, — от у чому питання. Що під силу Ранситеру? Іншими словами: як далеко здатний зайти процес розпаду?»
— А спробуймо дещо інше, — запропонував Ел. Він ішов проходом, минаючи консерви, пачки та коробки з їжею. Діставшись нарешті до відділу техніки, Ел навмання обрав дорогий німецький магнітофон. — Виглядає непогано, — сказав він до Джо, який ішов слідом. Тоді взяв ще один, і досі запакований. — Купімо його й візьмімо з собою до Нью-Йорка.
— Ти не хочеш відкрити? — запитав Джо. — Перевірити, перш ніж купувати?
— Гадаю, я й так знаю, що ми там побачимо, — відповів Ел. — І це не можна перевірити тут. — Він поніс магнітофон до каси.
Повернувшись до Нью-Йорка, вони віддали магнітофон у технічний відділ фірми «Ранситер і компаньйони».
Через п’ятнадцять хвилин головний механік, розібравши попередньо пристрій, уже доповідав їм про свої висновки.
— Усі рухомі елементи механізму, що відповідає за прокручування стрічки, зношені. Гумовий ролик місцями протертий; всередині всюди шматочки гуми. Гальмівних колодок для швидкісної прокрутки вперед та назад практично не лишилося. Необхідна ґрунтовна чистка і змазка: ним багато користувалися. Насправді я б навіть сказав, що тут знадобиться капітальний ремонт, включно із заміною пасиків.
— Його вже використовували кілька років? — запитав Ел.
— Можливо. Як довго він у вас?
— Я купив його сьогодні, — відповів Ел.
— Це неможливо, — сказав майстер. — Якщо ж це правда, то вони продали вам…
— Я знаю, що вони мені продали, — відповів Ел. — І знав про це ще коли його купував, навіть не відкриваючи коробки. Новісінький магнітофон, — звернувся він до Джо, — і вже цілковито зношений. Куплений за несправжні гроші, які супермаркет охоче прийняв. Нікчемні гроші, нікчемна покупка — у цьому є якась логіка.
— Сьогодні не мій день, — сказав майстер. — Коли я прокинувся вранці, мій папужка лежав мертвий.
— Від чого він помер? — запитав Джо.
— Не знаю, просто помер. Лежав закляклий, мов дошка. — Майстер замахав кострубатим пальцем до Ела. — Я маю дещо вам сказати про цей магнітофон. Те, чого ви не знаєте. Він не просто зношений, таку модель не випускають ось уже сорок років. Тепер у таких пристроях не використовують ані гумових роликів, ані пасиків. Ви ніколи не знайдете до нього запасних деталей, хіба що хтось виготовляє їх вручну. І воно того не варте. Цей мотлох безнадійно застарів. Викиньте його. Просто забудьте.
— Ваша правда. Я про це не знав, — сказав Ел, і вони з Джо вийшли з майстерні у коридор. — Тепер йдеться вже не про занепад, це щось інше. І нам буде важко знайти незіпсуті харчі — будь-де і будь-які. Які продукти у супермаркетах будуть придатними після стількох років?
— Консерви, — відповів Джо. — В тому супермаркеті в Балтиморі було багато консервів.