— Уже сама по собі вбивча, навіть без гелію, але смерть була б повільна. З іншого боку, він мав серцеву хворобу, тож був вразливіший. Амітриптилін при передозуванні викликає аритмію і зупинку серця.
— Популярний спосіб самогубства?
— Так,— відповів Олівер,— але не такий безболісний, як багато хто сподівається. Більша частина препарату досі в нього у шлунку. Трохи є у дванадцятипалій кишці. Його вбило, власне, задушення, що показав аналіз тканин легенів і мозку. Амітриптилін, вочевидь, спожито для надійності.
— Відбитки на склянці й на пакеті з-під соку?
Олівер перегорнув сторінку в записнику.
— На склянці є тільки відбитки самого Чизвелла. Пакет знайшли у смітті, він порожній, відбитки — Чизвеллові і ще інші. Нічого підозрілого. Як можна очікувати, його брали руками, коли продавали. В пакеті соку ліків не знайшли. Препарат насипали одразу у склянку.
— А балон з гелієм?
— Теж Чизвеллові відбитки і ще інші. Нічого підозрілого. Історія така сама, як і з пакетом з-під соку — торкалися, коли продавали.
— В амітриптиліну є смак? — спитала Робін.
— Так, він гіркий,— відповів Олівер.
— Ольфакторний розлад,— нагадав Робін Страйк.— Після травми голови. Він міг не відчути смаку.
— Амітриптилін міг викликати у нього сонливість? — спитала Робін в Олівера.
— Цілком вірогідно, особливо якщо зазвичай він його не вживав, але в людей бувають несподівані реакції. Могло бути й збудження.
— Є сліди, які показують, де пігулки потовкли? — спитав Страйк.
— На кухні. Там на товкачі та в ступці знайшли сліди порошку.
— А відбитки?
— Його.
— Ви не знаєте, а ті гомеопатичні пігулки аналізували? — спитала Робін.
— Які-які? — перепитав Олівер.
— На підлозі була пляшечка гомеопатичних пігулок. Я на неї наступила,— пояснила Робін.— «Лахесіс».
— Нічого про це не знаю,— відповів Олівер, і Робін стало ніяково, що про таке згадала.
— На звороті лівої кисті була якась ранка.
— Так,— кивнув Олівер, повернувшись до своїх нотаток.— Подряпини на обличчі й невелика рана на руці.
— Ще й на обличчі? — перепитала Робін, завмерши з сандвічем у руці.
— Так,— відповів Олівер.
— Є пояснення? — спитав Страйк.
— Ти хочеш знати, чи пакет не натягнули на нього силоміць,— озвався Олівер; це було твердження, не питання.— МІ5 теж цікавилися цим питанням. Відомо, що він не сам собі залишив ці рани. Під нігтями нічого немає. З іншого боку, на тілі немає ушкоджень, у кімнаті немає безладу, жодних ознак боротьби...
— Тільки зігнута рапіра,— мовив Страйк.
— Усе забуваю, що ви там побували,— сказав Олівер.— Ви все це знаєте.
— Якісь сліди на рапірі?
— Її нещодавно чистили, але на руків’ї є відбитки Чизвелла.
— Який час смерті?
— Між шостою і сьомою ранку,— відповів Олівер.
— Але він був повністю одягнений,— уголос міркувала Робін.
— З того, що я про нього чув, виходить, що це буквально такий тип, який краще вмре, ніж потрапить комусь на очі в піжамі,— кисло пожартував Олівер.
— Тобто поліція схиляється до версії про суїцид? — спитав Страйк.
— Неофіційно скажу, що досить можливий відкритий вердикт. Є певні незбіги, які треба пояснити. Ви, звісно, знаєте про відчинені двері. Вони перехняблені. Їх неможливо зачинити, якщо тільки не ляснути як слід, тож є вірогідність, що їх не зачинили випадково. Можливо, Чизвелл не помітив, що не зачинив їх, але так само може бути, що вбивця не знав, як їх зачинити.
— Ти часом не знаєш, скільки існувало ключів до тих дверей? — поцікавився Страйк.
— Ні,— відповів Олівер.— І гадаю, що ви зрозумієте — ми з Ван мусили зображати тільки дуже побіжний інтерес, коли ставили питання.
— Це ж цілий міністр,— мовив Страйк.— Невже треба було зображати незацікавленість?
— Я знаю одне,— заявив Олівер.— Він мав купу причин накласти на себе руки.
— Наприклад? — спитав Страйк, занісши ручку над записником.
— Його покинула дружина...
— Буцімто,— відзначив Страйк, записуючи.
— ...вони втратили дитину, старший син загинув у Іраку, рідні казали, що він дивно поводився, пиячив, а ще мав серйозні фінансові проблеми.
— Так? — озвався Страйк.— Які, наприклад?
— Криза 2008 року лишила його майже банкрутом,— сказав Олівер.— І ще ота... ота історія, що ви її розслідували.
— А тобі відомо, де були шантажисти на час...
Олівер швидко, конвульсивно смикнувся, мало не перекинувши свою каву. Нахилившись до Страйка, він засичав:
— Ти що — не чув: накладено абсолютну заборону...