Він підібрався, чекаючи, що Робін розсердиться, бо він цього з нею не обговорив, чи образиться, що Барклей працював, поки вона байдикувала,— чи спитає (і це буде цілком доречно, зважаючи на фінансове становище агенції), що це за ігри він затіяв, але Робін радше потішено, ніж гірко мовила:
— Ти чудово знаєш, що не казав мені про це. Нащо він тобі там?
— Бо я нутром відчуваю, що ці брати Найти набагато цікавіші, ніж здається.
— Ти завжди мені кажеш, щоб не довіряла інтуїції.
— Ніколи не казав, що я не лицемір. І ще готуйся,— додав Страйк, коли вже вставали з-за столу,— Рафаель на тебе образився.
— Чого це?
— Іззі сказала, що він на тебе запав. І засмутився, коли ти виявилася детективом під прикриттям.
— Ой,— вимовила Робін. На її обличчі проступив слабкий рум’янець.— Ну, впевнена, що він швидко оговтається. Він саме з таких.
41
Розумієш, твоя і його вихідні позиції просто надто далекі одна від одної.
Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»
Страйк чимало годин свого життя присвятив намаганням зрозуміти, чим саме викликав ображене мовчання з боку жінки, яка на той момент перебувала поруч з ним. У тому, як дусалася більшу частину п’ятничного вечора Лорелея, добрим було одне: Страйк знав, чим саме її образив, і був навіть готовий визнати, що певною мірою це незадоволення правильне.
Він п’ять хвилин як приїхав до її квартири в Камдені, аж тут подзвонила Іззі — почасти розповісти про лист, якого отримала від Ґерайнта Вінна, але головно просто поговорити (Страйк це зрозумів). Вона не перша з його клієнтів уважала, що на додачу до детективних послуг придбала суміш отця-сповідальника і психотерапевта. З усього було зрозуміло, що Іззі вирішила присвятити розмові зі Страйком цілий п’ятничний вечір, а натяки на флірт, помітні в тому, як під час минулої зустрічі вона торкалася його коліна, по телефону стали ще прозорішими.
Схильність мати Страйка за потенційного коханця Незрідка траплялася серед вразливих і самотніх жінок, з якими він працював. З клієнтками він не спав, хоча спокуса іноді була. Агенція надто багато важила для нього, та навіть якби Іззі його приваблювала, Страйк би все одно ретельно тримався стерильного професіоналізму, бо в його очах дружба з Шарлоттою навіки заплямувала Іззі.
Він щиро намагався закінчити розмову — Лорелея якраз готувала і мала особливо гарний вигляд у шовковистій сапфірово-синій сукні, схожій на нічну сорочку,— але Іззі причепилася, мов той реп’ях. Страйк майже три чверті години намагався здихатися клієнтки, яка довго й голосно сміялася навіть з натяків на жарт, тож Лорелея чудово зрозуміла, що на телефоні — жінка. Щойно Страйк відкараскався від Іззі й почав пояснювати Лорелеї, що то убита горем клієнтка, як подзвонив Барклей з новинами про Джиммі Найта. Сам факт, що Страйк прийняв другий дзвінок, хай і говорив значно менше, в очах Лорелеї лише поглибив першу образу.
Це вперше вони з Лорелеєю бачилися відтоді, як вона відмовилася від свого освідчення. Гі ображений вигляд за вечерею лише підтвердив неохочу впевненість Страйка в тому, що вона не хоче продовження стосунків без зобов’язань, а натомість ухопилася за надію, що коли не тиснути на Страйка, він матиме волю визнати, що насправді глибоко в неї закоханий. Майже годинна розмова по телефону (вечеря в цей час повільно завітрювалася в духовці) розбила її сподівання на ідеальний вечір і новий початок у стосунках.
Якби Лорелея прийняла його щирі вибачення, Страйк би не відмовився від сексу. Однак коли о першій тридцять ночі вона врешті-решт вибухнула плачем самозвинувачення й самовиправдання, Страйк уже так утомився і розсердився, що не хотів приймати жодних тілесних заохочень,— і, звісно ж, в її очах його відмова набуде значущості.
Все, кінець. Так він думав, коли з мішками під очима і щетиною на щелепі підвівся о шостій ранку і ходив якомога тихше, щоб вона не прокинулася, поки він не пішов з її квартири. Страйк не снідав, бо Лорелея завісила двері в кухню занавіскою з намистин, які голосно тріщали; він уже майже вийшов на сходи, які вели на вулицю, аж тут з темної спальні виступила Лорелея — сонна, сумна, така бажана у короткому кімоно.
— Ти навіть прощатися не збирався?
«Не плач. Чорт, тільки не плач».
— Ти так мирно спала. Я мушу йти, Робін забере мене на...
— А,— зронила Лорелея.— Ні, змушувати Робін чекати не можна.
— Я подзвоню,— пообіцяв Страйк.