— Не передаси мені темні окуляри? — спитала Робін.— Отам у сумочці.
Страйк передав.
— Будеш чай?
— Пізніше,— відповіла Робін,— а ти пий.
Страйк узяв із заднього сидіння термос і налив собі повну пластянку. Чай був саме такий, як він любив.
— Я вчора питав у Іззі про заповіт Чизвелла,— сказав Страйк до Робін.
— Великий спадок? — спитала Робін, згадавши пошарпаний інтер’єр будинку на Ебері-стріт.
— Значно менше, ніж можна було уявити,— відповів Страйк, дістаючи записник, куди занотував усе, що розповіла Іззі.— Олівер мав рацію. Чизвелли останнє доїдають... звісно, у відносному сенсі,— додав він.— Вочевидь, батько Чизвелла спустив свої капітали на жінок і коней. Чизвелл дуже важко розходився з леді Патрисією. Її сім’я була багата і могла собі дозволити найкращих адвокатів. Іззі з сестрою не бідують завдяки рідним з боку матері. Мають трастовий фонд, що пояснює ошатну квартиру Іззі в Челсі. Мати Рафаеля отримала чималі аліменти, після яких Чизвелл лишився майже без нічого. Та й те, що мав, заклав у ризиковану гру на біржі за порадою свого зятя-брокера. Цей Торкс, наскільки я зрозумів, сильно тим переймається. Іззі просила нас сьогодні про це не згадувати. Криза 2008 року лишила Чизвелла ні з чим. Він намагався скласти плани на власну смерть. Коли лишився без грошей, записав, що передає коштовний спадок родини і Чизвелл-гауз старшому онуку...
— Принглу,— підказала Робін.
— Що?
— Прингл. Так називають старшого онука. Фіззі має трьох дітей,— пояснила Робін.— Іззі всякчас про них балакала. Прингл, Флопсі й Понг.
— Ісусе Христе,— зітхнув Страйк.— Якісь Телепузики.
Робін засміялася.
— ...а так Чизвелл, вочевидь, вирішив, що поверне статки, якщо продасть землю навколо Чизвелл-гаузу і не надто дорогі серцю предмети. Будинок на Ебері-стріт перезаклали.
— Тож Кінвара з кіньми живе в будинку прийомного онука? — спитала Робін, перемикаючи передачу, щоб обігнати вантажівку.
— Так, Чизвелл додав до заповіту лист із побажаннями і просив, щоб Кінвара лишилася в будинку на все життя чи поки не вийде заміж знову. Скільки років тому Принглові?
— Гадаю, зо десять.
— Ну, цікаво буде побачити, чи родина шануватиме прохання Чизвелла, адже одна з доньок думає, що Кінвара його вбила. Май на увазі, то велике питання, чи вистачить їй грошей на утримання будинку. Так мені вчора сказала Іззі. Іззі та її сестрі відписали по п’ятдесят тисяч, онукам — по десять кожному, і грошей на виконання останнього прохання небагато. Тож Кінварі лишиться тільки те, що зостанеться після продажу будинку на Ебері-стріт, плюс інші особисті речі й мінус усе цінне, що переписано на онука. Власне, чоловік лишив їй мотлох, який не продаси, і подарунки, які зробив протягом шлюбу.
— А Рафаель не отримає нічого?
— Його нема чого жаліти. За словами Іззі, там красуня-мама зробила кар’єру в царині грабунку багатих чоловіків. Він має успадкувати від неї квартиру в Челсі. Тож хай там що, а побудувати справу на тому, що Чизвелла вбили заради грошей, важко,— закінчив Страйк.— Як там у біса звати старшу сестру? Я не називатиму її Фіззі.
— Софія,— звеселилася Робін.
— Ага, гаразд, от її можна виключити. Я перевірив, ранком смерті Чизвелла вона була на уроці їзди верхи для інвалідів. Рафаель від смерті батька не мав жодного зиску, й Іззі гадає, що він про це знав, хоча треба ще перевірити. Сама Іззі, як вона каже, «трішки налигалася» у Ланкастер-гаузі й наступного дня нездужала. Сусіда може підтвердити, що на час смерті вона пила на їхньому спільному дворі. Вчора вона мені це сказала цілком природним тоном.
— Отже, лишається Кінвара,— сказала Робін.
— Так. Отже, якщо Чизвелл не сказав їй, що наймає приватного детектива, то й про стан фінансів сім’ї міг не казати правди. Можливо, вона думала, що отримає набагато більше, ніж насправді, але...
— ...з усіх рідних у неї найміцніше алібі,— закінчила Робін.
— Саме так,— підтвердив Страйк.
Явно насаджені людиною кущі й чагарники, що росли обабіч дороги у Віндзорі й Мейденгеді, лишилися позаду. Праворуч і ліворуч тепер височіли справжні старі дерева, які росли тут до появи дороги і бачили, як валили їхніх товаришів, коли прокладали її.
— Барклей розповів цікаві речі,— провадив Страйк, гортаючи сторінки записника.— Відколи Чизвелл помер, Найт був у кепському гуморі, хоч і не казав Барклею, через що. В середу причепився до Флік — власне, сказав, що погоджується з колишньою співмешканкою, мовляв, Флік має буржуазні нахили... можна я закурю? Я опущу вікно.
Вітерець освіжав, хоч утомлені очі наповнилися вологою. Між затяжками вистромлюючи запалену цигарку у вікно, Страйк говорив далі: