— Боже, та звісно! — мовив Страйк, забираючи телефон у Робін.— Та рапіра... рапіра на Ебері-стріт. Вона точно належала Фредді!
— Точно! — луною озвалася Робін, дивуючись, як це їй самій не спало на думку.
— Мабуть, уже недовго до її самогубства,— мовив Страйк, придивляючись до нещасної Ріяннон Вінн.— І... чорт забирай, та то ж біля неї Джиммі Найт. Що він робить на дні народження учня приватної школи?
— Безкоштовно напивається? — припустила Робін.
Страйк весело рохнув і повернув Робін телефон.
— Іноді очевидна відповідь — найбільш правильна. Чи мені здалося, що Іззі якось засоромилася, коли мова зайшла про юнацькі чари Джиммі?
— Hi,— відповіла Робін.— Я таке теж помітила.
— А ще ніхто не хоче, щоб ми розмовляли з давніми друзями Джиммі, братами Бутчерами.
— Бо вони знають більше, ніж місце роботи своєї сестри?
Страйк сьорбнув пива, згадуючи, що саме сказав йому Чизвелл при знайомстві.
— Чизвелл казав, що до справи, якою його шантажують, причетні й інші люди і що вони багато втратять, якщо все вийде назовні.
Він дістав записник і почав роздивлятися свій гострий нерозбірливий почерк, а Робін мирно насолоджувалася м’яким гамором пивного саду. Поруч забриніла бджола, і згадалася прогулянка лавандовими полями «Le Маnоіг aux Quat’Saisons», де вони з Метью святкували річницю. Краще не порівнювати свій нинішній настрій з тодішнім.
— Можливо,— мовив Страйк, стукаючи ручкою по розгорнутому записнику,— брати Бутчери погодилися замість Джиммі різати коней, поки він у Лондоні? Я завжди думав, що він тут може мати приятелів, здатних подбати про такі речі. Але хай Іззі дізнається в них, де Тіґан, а тоді вже підемо до них самі. Не варто без Великої необхідності засмучувати клієнта.
— Не варто,— погодилася Робін.— Я от подумала... як гадаєш, Джиммі з ними бачився, коли приїздив сюди шукати Біллі?
— Запросто міг,— відповів Страйк, киваючи на записи.— Це дуже цікаво. З того, що казали одне одному Джиммі та Флік на марші, вони тоді знали, де Біллі. Вони саме йшли до нього, коли мене підвело сухожилля. Тепер вони його знову загубили... знаєш, я би багато віддав за те, щоб знайти Біллі. З нього все почалося, і ми досі...
Він не договорив, бо принесли їжу: бургер із синім сиром для Страйка і миску чилі для Робін.
— Ми досі?..— нагадала Робін, коли офіціантка пішла.
— ...нічого не знаємо,— продовжив Страйк,— про дитину, чию смерть він буцімто бачив. Я не хотів питати Чизвеллів про
Сьюкі Льюїс — принаймні не зараз. Не треба показувати, що мене цікавить не тільки смерть Чизвелла.
Він узяв свій бургер і відкусив здоровий шмат, розфокусованими очима дивлячись на дорогу. Знищивши половину бургера, Страйк повернувся до своїх нотаток.
— Що треба зробити,— оголосив він і знову взяв ручку.— Я хочу знайти цю прибиральницю, яку звільнив Джаспер Чизвелл. Вона якийсь час мала ключа і могла б нам розповісти, звідки в будинку гелій. Сподіваюся, Іззі знайде Тіґан Бутчер замість нас, а Тіґан проллє трохи світла на приїзд Рафаеля сюди в ранок смерті його батька, бо я досі не вірю в цю історію. Братів Бутчерів поки що не чіпатимемо, бо Чизвелли явно не бажають, щоб ми з ними говорили. Але я спробую поговорити з Генрі Драммондом, торговцем творами мистецтва.
— Нащо? — спитала Робін.
— Це давній друг, який зробив Чизвеллу послугу, взявши Рафаеля на роботу. Вони, мабуть, були відносно близькі. Як знати — може, Чизвелл йому розповів, чим його шантажують. А ще він намагався додзвонитися до Чизвелла рано-вранці в день смерті. Хочеться знати нащо. Отже, далі: ти спробуєш обробити Флік у крамниці прикрас, Барклей хай і далі працює з Флік і Джиммі, а я візьму на себе Ґерайнта Вінна й Ааміра Малліка.
— Вони з тобою не розмовлятимуть,— негайно сказала Робін.— Нізащо.
— Хочеш побитися об заклад?
— Ставлю десятку, що не розмовлятимуть.
— Я тобі не так багато плачу, щоб розкидатися десятками,— мовив Страйк.— Купиш мені пиво.
Страйк оплатив рахунок, і вони пішли назад до машини. Робін потай жалкувала, що більше немає справ, бо перспектива повернення на Олбері-стріт гнітила.
— Краще вертаймося по М40,— сказав Страйк, глянувши мапу в себе на телефоні.— На М4 аварія.
— Гаразд,— відповіла Робін.
Отже, поїдуть повз «Le Manoir aux Quat’Saisons». Виїжджаючи зі стоянки, Робін раптом згадала останні повідомлення від Метью. Він написав, що то по роботі, але вона не пригадувала, щоб раніше він писав робочі повідомлення у вихідні. Серед його постійних нарікань на її роботу було й те, що працювати доводиться в суботу й неділю — на відміну від нього.