— Що? — перепитала вона, усвідомивши, що Страйк щось говорить.
— Я кажу, вони ж ніби приносять нещастя, так? — повторив Страйк, коли від’їжджали від пабу.
— Хто приносить?
— Білі коні,— відповів Страйк.— Є ж якась п’єса, де білі коні віщують смерть?
— Не знаю,— відповіла Робін, перемикаючи передачу.— Але Смерть в «Одкровенні» їде на білому коні.
— На блідому,— виправив Страйк, опускаючи вікно, щоб знову закурити.
— Педант.
— Сказала жінка, у якої рудий кінь — гнідий,— озвався Страйк.
Він потягнувся по брудний дерев’яний хрест, який зісковзував з приладової панелі. Робін дивилася на дорогу, рішучо уникаючи думок про яскравий образ, який постав перед нею, коли вона тільки помітила цей хрест, майже невидимий за товстими волохатими стеблами кропиви: дитина гниє у землі на дні тієї темної ями в лісі, мертва і забута всіма, крім чоловіка, якого кличуть божевільним.
45
Це необхідність для мене — облишити фальшиве, облудне становище.
Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»
Наступного ранку Страйк розплачувався за прогулянку лісами навколо Чизвелл-гаузу болем. Так не хотілося вилазити з ліжка і спускатися на роботу в неділю, аж він був змушений нагадати собі, що, як і персонажа Гаймана Рота в одному з улюблених фільмів, ніхто його не змушував обирати цю професію. Якщо — подібно до мафії — детективна справа ставить вимоги понад звичайні, то поруч з винагородами слід очікувати і певних побічних ефектів.
Власне, він же мав вибір. Армія була не проти зберегти Страйка у своїх лавах навіть з половиною ноги. Друзі друзів чого тільки не пропонували — від управлінської посади в охоронній індустрії до партнерства в бізнесі. Але потяг розбирати, розслідувати, наводити лад у світі морального у Страйка не згасав — і, мабуть, ніколи не згасне. Бюрократія, часто-густо незручні клієнти, процес найму і звільнення підлеглих — ці речі самі по собі його не тішили; але понаднормова робота, фізичні перевантаження і часті небезпеки роботи Страйк приймав стоїчно, а іноді і з радістю. Тож він помився, надягнув протез і, позіхаючи, через біль покульгав униз, пригадуючи думку свого шваґра — мовляв, його кінцевою метою має бути сидіння в офісі, а працюють ногами хай інші.
Коли Страйк сідав за комп’ютер Робін, його думки полинули до неї. Він жодного разу не питав, яка її найвища амбіція в цій агенції, бо гадав (мабуть, зверхньо), що вона та сама, що й у нього: підтримувати такий баланс на рахунку, щоб можна було мати пристойний прибуток і братися за найцікавіше, не боячись утратити все, якщо втратять клієнта. Але, може, Робін чекала, що він почне розмову в дусі думок Грега? Страйк спробував уявити, як Робін зреагує, якщо він усадовить її на пердливий диван і покаже презентацію про довгострокові цілі та брендову політику в паверпойнті.
Страйк почав працювати, і думки про Робін перетворилися на спогади про Шарлотту. Він згадав, як воно бувало у дні їхнього спільного життя, якщо йому треба було невідривно попрацювати за комп’ютером. Іноді Шарлотта виходила, роблячи недоречну таємницю з того, куди саме йде, чи вигадувала приводи його відволікти, чи починала сварку, і Страйк лишався скутий по руках і ногах, поки збігали дорогоцінні години. Страйк розумів, що нагадує собі, яка та поведінка була важка й виснажлива, бо після зустрічі в Ланкастер-гаузі Шарлотта раз у раз поверталася до його розхристаних думок, мов бродяча кішка.
Минуло вісім годин, сім чашок чаю, три виходи до вбиральні. чотири бутерброди з сиром, три пакети чипсів, одне яблуко і двадцять дві цигарки, і Страйк нарешті оплатив усі витрати своїх субпідрядників, передав бухгалтеру останні чеки фірми, прочитав звіт Гатчинса про Дока Жуана і вистежив у кіберпросторі кількох Аамірів Малліків, шукаючи того, з ким хоче поговорити. Десь о п’ятій він наче спіймав потрібного, але фото настільки не відповідало характеристиці «красивий», що Страйк вирішив відіслати Робін знайдені в «Гуглі» фото, щоб дізнатися, чи це потрібний Маллік.
Він потягнувся, позіхнув, дослухався до барабанного соло, що його вірогідний покупець вистукував у крамниці внизу на
Денмарк-стріт. Мріючи про те, як піде нагору і подивиться олімпійські новини дня (серед іншого, Усейн Болт біг стометрівку), він уже хотів був вимкнути комп’ютер, коли тихе «дінь» сповістило його про отримання листа від «Lorelei@VintageVamps.com». Тема була проста: «Ти і я».