Страйк протер очі зап’ястками, ніби цей новий лист — то просто зорова галюцинація. Однак коли підвів голову і розплющив очі, лист ніде не подівся з верхівки стовпчика отриманих.
— Ох, чорт,— пробурчав Страйк. Вирішивши, що краще знати найгірше, він клацнув по листу.
Лист був майже на тисячу слів і справляв враження ретельно написаного. Він містив скрупульозний розтин Страйкового характеру, схожий на психіатричний діагноз: пацієнт не безнадійний, але його стан вимагає негайних заходів. Виконаний Лорелеєю аналіз доводив, що Корморан Страйк — глибоко травмована і неадекватна істота, що перешкоджає власному щастю. Він завдав болю іншим через фундаментальну облудність власного емоційного життя. Не маючи досвіду здорових стосунків, він утік від них, коли отримав. Він має тих, хто про нього піклується, за належне, і зрозуміє це, мабуть, лише коли сягне дна, лишиться самотній, некоханий, мордований жалями.
За цим прогнозом ішов опис шукань і сумнівів, що передували рішенню Лорелеї написати цей лист замість просто сказати Страйкові, що стосункам без зобов’язань край. Вона дійшла висновку, що справедливо буде в письмовій формі пояснити, чому вона — і будь-яка інша жінка на світі — вважатиме його поведінку неприйнятною, якщо та не зміниться. Лорелея просила почитати і подумати про сказане нею з «розумінням, що ці слова походять від суму, а не від гніву», а також запрошувала на зустріч, де вони зможуть «вирішити, чи достатньо ти хочеш цих стосунків, щоб спробувати інакше».
Дочитавши листа до кінця, Страйк лишився сидіти, втупившись в екран,— не тому, що обмірковував відповідь, а тому, що збирався на думці, бо як встане, буде фізично боляче. Врешті-решт він рвучко зіп’явся на ноги, скривившись, коли протез прийняв вагу тіла, вимкнув комп’ютер і замкнув офіс.
«Чому не можна закінчити стосунки по телефону? — думав він, видираючись нагору сходами за допомогою поруччя.— Що — не зрозуміло, що це глухий кут? Нащо робити цю автопсію трупа?»
Зайшовши до квартири, він запалив нову цигарку, упав на стілець у кухні й набрав Робін, яка відповіла майже одразу.
— Привіт,— тихо сказала вона.— Зажди хвильку.
Страйк почув, як зачинилися двері, тоді кроки, далі клацання ще одних дверей.
— Ти бачила мого листа? Я там надіслав кілька фото.
— Ні,— так само тихо відповіла Робін.— Що за фото?
— Здається, я знайшов Ааміра Малліка в Баттерсі. Такий опецьок з монобровою.
— То не він. Маллік високий, худий, в окулярах.
— Як справи з маскуванням?
Робін раніше написала Страйкові повідомлення про те, що в четвер матиме співбесіду з «божевільною вікканкою», власницею крамниці прикрас у Камдені.
— Непогано,— відповіла Робін.— Я тут поекспериментувала з...
На задньому плані почувся далекий крик.
— Вибач, мушу йти,— поспішно сказала Робін.
— Усе добре?
— В нормі, завтра поговоримо.
Вона повісила слухавку. Страйк так і тримав мобільний біля вуха. Він зрозумів, що подзвонив у незручний момент — може, навіть під час сварки. Він опустив телефон, відчуваючи тінь розчарування, бо сподівався поговорити довше. Якусь мить він роздивлявся мобільний у себе в руці. Лорелея очікуватиме, що Страйк подзвонить, щойно прочитає її листа. Вирішивши, що цілком безпечно можна сказати, що він листа ще не бачив, Страйк відклав телефон і натомість потягнувся по пульт від телевізора.
46
...цій справі слід було давати раду більш продумано.
Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»
За чотири дні, в обідню годину, Страйк перебував біля шанкваса у крихітному ресторанчику піци на виніс, звідки дуже зручно було стежити за будинком через дорогу. То була половина подвійної хатинки брунатного каменю під назвою «Котеджі в плющі». Назву було вибито у камені над парою дверей-близнят, і Страйкові вона здавалася більш годящою для якогось скромнішого помешкання, ніж ці будинки з вікнами-арками і фігурними карнизами.
Страйк жував шмат піци. В кишені завібрував мобільний. Страйк глянув, хто дзвонить, перш ніж приймати, бо вже мав сьогодні складну розмову з Лорелеєю. То виявилася Робін, тож він відповів.
— На місці,— повідомила Робін. Голос був збуджений.— Щойно була співбесіда. Власниця жахлива, не дивуюся, що ніхто не хоче тут працювати. Робота погодинна, без гарантій зайнятості. Власне, вона хоче, щоб тут хтось був, коли їй спаде на думку не працювати.
— Флік ще там?
— Так, сиділа на касі, поки я розмовляла з власницею. Пані хоче, щоб завтра я вийшла на випробувальний термін.