Вона гучно видихнула і всілася на прилавок.
— Ага, а мій любить старших жінок і все таке,— відповіла Флік, колупаючи нігті. Робін, яка пам’ятала, що Джиммі мав на тринадцять років старшу за себе дружину, сподівалася на нові зізнання, та не встигла вона поставити питання, як увійшла нова група молодих жінок, які розмовляли на не відомій Робін мові — щось наче східноєвропейське. Вони зібралися навколо кошика з так званими талісманами.
— Dziekuje ci,— сказала Флік, коли одна з дівчат передавала їй гроші. Компанія засміялася, похвалила її вимову.
— Що ти сказала? — спитала Робін, коли дівчата пішли.— Це російська?
— Польська. Трохи навчилася від прибиральниці, яка працювала в батьків.— Флік схаменулася, ніби бовкнула зайве.— Так, я завжди краще ладнала з прибиральницями, ніж з батьками. Як називати себе соціалісткою, якщо наймаєш прибиральницю? Ніхто не повинен жити в надто великому будинку, треба все поділити, перерозподілити і роздати землю і житло людям, які того потребують.
— Це точно,— погодилася Робін, і Флік ніби зраділа, що Боббі Канліфф, донька покійного екс-шахтаря й голови профспілки в Йоркширі, пробачила їй батьків з неробітничими професіями.
— Хочеш чаю? — спитала вона.
— Та, не відмовлюся,— відповіла Робін.
— Чула про Справжню соціалістичну партію? — спитала Флік, повертаючись до крамниці з двома горнятками.
— Ні,— відповіла Робін.
— Це не звичайна політична партія,— запевнила Флік.— Ми скоріше справжня сила від людей, у дусі протестувальників з Джарроу, так, у дусі справжнього руху трудящих, а не якесь імперіалістичне про-консервативне лайно типу нових лейбористів. Ми не хочемо грати у старі політичні ігри, ми хочемо змінити правила гак, що прості трудящі...
Заграв «Інтернаціонал» у виконанні Біллі Бреґа. Флік опустила руку в свою сумку, і Робін зрозуміла, що то її рингтон. Побачивши, хто дзвонить, Флік нашорошилася.
— Побудеш трішки сама?
— Без проблем,— відповіла Робін.
Флік зникла в підсобці. Поки двері не зачинилися, Робін устигла почути:
— Що відбувається? Ти його бачив?
Щойно двері за нею причинилися, Робін кинулася туди, де стояла Флік, сіла навпочіпки і засунула руку у шкіряну сумку. Всередині був справжній смітник. Гі пальці намацали якісь зібгані папірці, фантики, липку грудку, мабуть, жувальної гумки, ручки без ковпачків, косметику, бляшанку з портретом Че Гевари, пачку тютюну для самокруток, який розсипався по всій сумці, папір для самокруток, тампони і якийсь клубок тканини (Робін злякалася, що то брудні труси). На те, щоб розгорнути кожний папірець і прочитати, піде забагато часу. Більшість здавалася чернетками статей. А тоді крізь двері за її спиною почувся гучний голос Флік:
— Страйк? Що в біса за...
Робін застигла, дослухалася.
— ...параноя... тільки це... скажи їм, що він...
— Даруйте,— промовила жінка, зазираючи за прилавок. Робін підскочила. Широка сивокоса клієнтка у футболці в техніці тайдай указала на полицю,— можна мені подивитися на отой цікавий атам?
— Котрий? — не зрозуміла Робін.
— Атам. Ритуальний кинджал,— пояснила жінка і показала пальцем.
У кімнатці позаду Робін підносився й опадав голос Флік.
— ...хіба ні? ...згадав тебе... заплати... гроші Чизвелла...
— М-м-м,— сказала клієнтка, зважуючи кинджал у руці.— А нічого більшого немає?
— У тебе, а не в мене! — крикнула Флік за дверима.
— Ем,— відповіла Робін, придивляючись до полиці,— боюся, це все, що є. Може, оцей трохи більший...
Вона стала навшпиньки і потягнулася по довший кинджал, а Флік сказала:
— Пішов ти, Джиммі!
— Тримайте,— мовила Робін, передаючи семидюймовий кинджал.
Задзвеніли, падаючи, намиста. Двері разчахнулися і вдарили Робін по спині.
— Вибач,— сказала Флік, схопила сумку і закинула туди телефон. Вона важко дихала, очі блищали.
— Так, розумієте, мені подобається потрійний місяць на маленькому,— пояснила літня відьма, показуючи на оздобу на руків’ї першого кинджала і ніяк не зреагувавши на драматичну появу Флік,— але хочу довший клинок.
Флік перебувала в гарячковому стані між сльозами та гнівом, у якому, як знала Робін, відвертість викликати найлегше. Відчайдушно прагнучи здихатися прискіпливої клієнтки, вона прямо сказала з сильним йоркширським акцентом:
— Ну, більше ніц нема.
Клієнтка ще затрималася, зважуючи обидва кинджали в руках, а тоді пішла, не купивши жодного.
— Як ти? — негайно спитала Робін у Флік.