— Ото вже знаряддя,— пробурмотів до Робін Джиммі.— Вчився у вальдорфській школі, ніяк не звикне, що зірочок за старанність більше не дають.
Робін засміялася, але Джиммі — ні. Він затримав погляд на її очах, аж тут двері ванної відчинилися, й визирнула огрядна дівчина з червоним обличчям. За нею Робін роздивилася чоловіка з пелехатою сивою бородою. Він одягав військового кашкета.
— Ларрі, от же ж старий розпусник,— широко усміхнувся Джиммі, а дівчина, вся червона, пробігла повз Робін і зникла в темній кімнаті, як і Диґбі.
— Доброго вечора, Джиммі,— тонно всміхнувся літній троцкіст і собі вийшов з ванної під вітальні вигуки молодиків.
— Іди,— сказав Джиммі до Робін, тримаючи двері й не пускаючи охочих пропхатися першими.
— Дякую,— сказала вона і прослизнула до ванної.
Після сутіні, в якій ховалася решта квартири, голе світло сліпило. У ванній ледве було де стати — Робін ще не бачила такої крихітної душової кабіни, з прозорою брудною занавіскою без половини гачків; у маленькому унітазі з купою мокрого паперу плавав недопалок. В урні поблискував використаний презерватив.
Над раковиною висіло троє дротяних полиць, забитих наполовину використаною косметикою і бозна-чим ще. Напхано було так щільно, що здавалося — торкнешся, і все попадає.
Робін, вражена раптовим здогадом, придивилася до полиць. Вона згадала, як ховала підслухові пристрої в коробці «Тампаксу», поклавшись на бридливе невігластво й відразу, з якими більшість чоловіків ставиться до всього, пов’язаного з менструацією. Її очі швидко пробіглися початими пляшками дешевого шампуню, старим тюбиком очищувача, брудною губкою, дешевими дезодорантами, розпатланими зубними щітками у тріснутому горнятку. Обережно — бо все стояло дуже щільно — Робін витягнула маленьку коробку, де знайшовся тільки один тампон. Уже ставлячи коробку на місце, вона помітила кутик якогось згортка, завинутого в поліетилен і запханого між очищувачем і пляшкою фруктового гелю для душу.
З тремом збудження вона потягнулася до знахідки й обережно видобула білий поліетиленовий згорток з-поміж пляшок, намагаючись нічого не перекинути.
Хтось загупав по дверях.
— Я зара’ лусну! — закричав новий жіночий голос.
— Ще хвильку! — гукнула у відповідь Робін.
У згортку виявилися дві великі прокладки у власній неромантичній обгортці («Для дуже рясних виділень»): такі дівчині важко сховати, особливо в короткій сукні. Робін витягнула прокладки. Перша була абсолютно звичайна. Однак коли Робін зігнула другу, то почула тихий шурхіт чогось щільного. З дедалі сильнішим збудженням Робін покрутила прокладку і побачила, що її надрізали — вочевидь, бритвою. Встромивши пальці у схожий на вату наповнювач, Робін намацала складений аркуш цупкого паперу, витягнула і розгорнула.
Це був такий самий папір для листів, як і той, на якому Кінвара написала свою прощальну записку. Згори аркуша — ім’я
«Чизвелл», під ним — тюдорівська ружа, мов краплина крові. На аркуші надряпано кілька слів і фраз тим самим виразним битим почерком, який Робін так часто бачила у приймальні Чизвелла; одне слово посередині сторінки обведено кілька разів.
Odi et ато, quare idfaciam, fortasse requiris? Nescio, sedfieri sentio et excrucior.
Ледве дихаючи від збудження, Робін дістала мобільний, кілька разів клацнула записку, тоді згорнула її, вклала у прокладку і повернула згорток на його місце на полиці. Спробувала змити воду, але унітаз так забився, що вода в ньому тільки загрозливо піднялася. Недопалок калатався у вирі паперу.
— Вибач,— сказала Робін, відчиняючи двері.— Унітаз забився.
— Та нічо’,— відповіла п’яна й нетерпляча дівчина під дверима,— в раковину посцю.
Вона пропхалася повз Робін і ляснула дверима.
Джиммі так і стояв у коридорі.
— Гадаю, мені час іти,— сказала йому Робін.— Я насправді зайшла дізнатися, чи є вільна кімната, але мене випередили.
— Шкода,— легковажно відповів Джиммі.— Приходь якось на зібрання. Нам не завадить трохи північного духу.
— Ага, мабуть,— відповіла Робін.
— Що «мабуть»?
Це прийшла Флік з пляшкою «Будвайзеру».
— Мабуть, прийде на зібрання,— відповів Джиммі, дістаючи з пачки нову цигарку.— Ти була права, це дівчина серйозна.
Джиммі притягнув Флік до себе, притиснув, поцілував у маківку.
— Вона така,— зі щирою теплотою заусміхалася Флік, обіймаючи Джиммі за пояс.— Приходь на наступне зібрання, Боббі.