— Ви подзвонили Ааміру?
— А що? Що він вам сказав?
— Він каже, що ваш чоловік особисто пішов до нього додому і покликав сюди.
— О,— мовила Делла, а тоді: — Звісно, так, я забула.
— Забули? — м’яко спитав Страйк.— Чи просто підтримуєте їхню версію?
— Забула,— твердо відповіла Делла.— Коли я кажу, що «викликала» його, то не маю на увазі телефон. Я маю на увазі, що саме покликала його. За посередництва Ґерайнта.
— Але якщо Ґерайнт був тут, коли ви послизнулися, хіба він не міг допомогти вам зі сніданком?
— Гадаю, Ґерайнт хотів, щоб Аамір переконав мене поїхати до травматології.
— Ага. Отже, ідея піти до Ааміра належала не вам, а Ґерайнту?
— Я вже не згадаю,— відповіла Делла, а тоді додала, суперечачи сама собі: — Я досить сильно впала. У Ґерайнта хвора спина, звісно, він хотів, щоб йому допомогли, і я подумала про Ааміра. А потім вони удвох переконували мене поїхати до лікарні, але в тому не було потреби. Просто потягнула зап’ясток.
За мереживними фіранками сутеніло. В чорних Деллиних окулярах відбивалося неоново-червоне сонце при заході.
— Я дуже хвилююся за Ааміра,— повторила вона приглушено.
— Ще кілька питань, і закінчимо,— запевнив Страйк.— Джаспер Чизвелл перед повною кімнатою людей натякав, що знає про Малліка дещо брудне. Можете мені щось про це розказати?
— Так, власне, після тієї розмови,— тихо відповіла Делла,— Аамір і заговорив про звільнення вперше. Після того я відчула, що він віддалився від мене. А тоді ви його добили, так? Прийшли до нього додому, знущалися.
— Я не знущався, місіс Вінн...
— Ліват, містере Страйк, ви хіба не дізналися, що це таке? Ви ж були на Близькому Сході?
— Так, я знаю, що це означає,— буденно відповів Страйк.— Содомію. Чизвелл погрожував, що викаже Ааміра...
— Від того, що сказали би правду, Аамір би не постраждав, оце вже ні! — з силою мовила Делла.— Не сказати, що це дуже важливо, але він, власне, не ґей!
Симфонія Брамса все грала, на смак Страйка, то похмура, то зловісна; духові й струнні змагалися в дії на нерви.
— Хочете правду? — гучно спитала Делла.— Аамір протестував проти лапання й домагань з боку високопоставленого чиновника, чиї «ігри» з молодиками — то ні для кого не секрет, а радше привід для жартів! А коли добре вихований хлопчик-мусульманин утрачає самовладання і дає ляпас високопосадовцеві, як гадаєте, котрого з двох засуджуватимуть? Про котрого підуть принизливі чутки, кого виженуть з роботи?
— Гадаю,— мовив Страйк,— що не сера Кристофера Баррокло-Бернза.
— Звідки ви знали, що я говорю про нього? — різко спитала Делла.
— Він же досі на тій роботі, так? — поцікавився Страйк, ігноруючи питання.
— Та звісно! Всі знають про його безневинні пустощі, але ніхто не хоче про них говорити. Я багато років намагаюся якось уплинути на цього Баррокло-Бернза. Коли я дізналася, що Аамір покинув програму з впровадження етнічного розмаїття за сумнівних обставин, то розшукала його. Коли я його знайшла, хлопчик був у жалюгідного стані, абсолютно жалюгідному. Мало було обриву зіркової кар’єри, ще й знайшовся злий кузен, який пустив чутку, ніби Ааміра звільнили за гомосексуальну поведінку на роботі. Батько Ааміра — не такий чоловік, що прихильно поставиться до сина-ґея. Аамір опирався спробам батьків одружити його з дівчиною, яку вони вважали годящою. Був страшний скандал і повний розрив. Цей блискучий молодик утратив усе — рідних, дім, роботу — за якісь кілька тижнів.
— І ви втрутилися?
— У нас із Ґерайнтом просто за рогом був порожній будинок. Гам жили наші матері. Братів і сестер ані в мене, ані в Ґерайнта немає. Дбати про наших мам з Лондона ставало чимдалі важче, тож ми привезли їх з Вельса сюди й оселили разом у будинку за рогом. Мама Ґерайнта померла два роки тому, моя мама — цього року, тож будинок стоїть порожній. Оплати оренди ми не потребували. Здавалося цілком слушним, що Аамір там житиме.
— І що, це була просто безкорислива доброта? — спитав Страйк.— Ви не думали, який зиск могли з нього мати, коли пропонували йому житло і роботу?
— В якому сенсі «зиск»? Він дуже розумний молодик, на будь-якій посаді від нього...
— Ваш чоловік силував Ааміра добути компромат на Джаспера Чизвелла з міністерства закордонних справ, місіс Вінн. Фотографії. Він змушував Ааміра звернутися по них до сера Кристофера.
Делла потягнулася до свого келиха, трохи не донесла руку до ніжки і перекинула келих кісточками пальців. Страйк кинувся вперед, щоб його схопити, але запізно: тонким батогом червоне вино намалювало параболу в повітрі й заплямувало бежевий килим, келих з глухим стукотом упав поруч з плямою. Ґвінн підвелася і підійшла до розлитого вина, з цікавістю понюхавши пляму, що розповзалася.