— О Боже мій,— тихо мовила Робін.
— Так,— відповів Рафаель.— Коли мені про це розповіла мала Франні, я спитав Іззі. Вона дуже засмутилася, попросила мене цього не розповсюджувати... але нічого і не заперечувала. Я почув багато аргументів на кшталт «ніхто б себе не вбив через дурний жарт на вечірці» й усе таке, а ще вона попросила не говорити так про Фредді, бо це розіб’є серце татові. Ну, мерцю серце не розіб’ється, так? І я особисто вважаю, що час уже комусь посцяти у вічний вогонь пам’яті Фредді. Якби цей виродок не народився Чизвеллом, то сидів би. Але, мабуть, ти скажеш, що чиє б гарчало, а моє б мовчало — після того, що я сам зробив.
— Ні,— м’яко відповіла Робін.— Я не думала такого казати.
Войовничий вираз на обличчі Рафаеля розтанув. Він глянув на годинник.
— Я мушу вже йти. Маю бути в іншому місці до дев’ятої.
Робін підняла руку, просячи рахунок. Коли розвернулася до Рафаеля, то побачила, як той буденно роздивляється обох інших жінок у ресторані, а в дзеркалі помітила, що білявка перехопила його погляд.
— Можеш іти,— сказала вона, передаючи офіціантці кредитку.— Не хочу, щоб ти запізнився.
— Та ні, я тебе проведу.
Коли Робін ще ховала кредитку назад у сумку, Рафаель узяв плащ і подав їй.
— Дякую.
— Нема за що.
На вулиці він зупинив таксі.
— Ти сідай,— мовив він,— а я прогуляюся. Провітрю голову. Відчуття, що побував на невдалому сеансі психотерапії.
— Ні, все добре,— відповіла Робін. Вона не хотіла, щоб Страйк платив за поїздку на таксі аж до Вемблі.— Я на метро. Добраніч.
— Добраніч, Венеціє,— відповів Рафаель.
Рафаель сів у таксі, воно від'їхало, а Робін щільніше запнулася у плащ і рушила в інший бік. Бесіда вийшла хаотична, та все ж Робін видобула з Рафаеля більше, ніж сподівалася. Діставши мобільний, вона подзвонила Страйкові.
59
Ми двоє неподільні...
Генрік Ібсен, «Росмерсгольм»
Побачивши, що дзвонить Робін, Страйк, який із записником вийшов до «Тоттенгему» випити, сховав блокнот у кишеню, допив пінту й вийшов з телефоном надвір.
Розгардіяш, на який дорожні роботи перетворили початок Тоттенгем-Корт-роуд — засипаний щебенем канал на місці вулиці, тимчасова огорожа та пластикові барикади, проходи й містки, завдяки яким десятки тисяч людей не втратили змоги пересуватися цим жвавим перехрестям,— тепер був уже настільки знайомий, що Страйк його ледь помічав. Він вийшов надвір не по краєвид, а по цигарку, і курив, поки Робін переповідала розказане Рафаелем.
Закінчивши розмову, Страйк поклав мобільний у кишеню і неуважно прикурив третю цигарку від кінчика другої, і так і лишився стояти, глибоко замислившись про все, що розповіла Робін. Перехожим доводилося його обходити.
Деякі речі, що їх повідомила Робін, здалися Страйкові цікавими. Докуривши третю цигарку і кинувши недопалок у зяючу безодню в дорозі, Страйк повернувся в паб і замовив собі другу пінту.
Його столик устигла зайняти компанія студентів, тож Страйк пішов у дальній кінець зали, де під вітражним склепінням (чиї кольори потьмарила ніч) стояли високі барні стільці. Тут Страйк дістав записник і ще раз проглянув перелік імен, над якими морочився до пізньої ночі, рятуючись від думок про Шарлотту. Посидівши над ним з виглядом чоловіка, який знає, що тут щось заховано, він перегорнув кілька сторінок і повернувся до нотаток, зроблених під час розмови з Деллою.
Кремезний, зігнутий, нерухомий (лише очі рухалися вздовж рядків, які він нашкрябав у будинку незрячої жінки), Страйк, сам того не знаючи, віднадив кількох несмілих туристів, які хотіли спитати дозволу сісти за його столик і дати відпочинок стертим ногам. Злякавшись можливих наслідків порушення його зосередженості, майже відчутної на дотик, туристи пішли, а Страйк їх навіть не помітив.
Він знову перегорнув сторінки, повертаючись до переліку імен. Подружжя, коханці, партнери в бізнесі, брати й сестри.
Пари.
Він знову погортав блокнот, повертаючись до записів, які зробив під час розмови з Олівером, що розповідав про висновки експертизи. Вбивство з двох частин: амітриптилін і гелій, кожен сам по собі вбивчий, але скористалися ними разом.