Страйк підтягнув наплічник і рушив до виходу.
Обмірковуючи поведінку Патерсона протягом мандрівки до «Вемблі», Страйк визначив три причини, з яких той міг повернутися. По-перше, преса могла рознюхати якісь цікаві новини про перебіг поліційного розслідування смерті Чизвелла, і котрась газета знову найняла Патерсона, щоб дізнатися, що планує Страйк і чи багато знає.
Другий варіант — що Патерсона найняли ходити назирці за Страйком, аби перешкоджати його планам і ускладнити ведення бізнесу. В такому разі Патерсона найняла людина, що наразі є об’єктом Страйкового розслідування, і тоді поява самого Патерсона цілком логічна: суть у тому, щоб вивести Страйка з рівноваги, дати йому зрозуміти, що він під наглядом.
Третя можлива причина поновленого інтересу Патерсона до нього непокоїла Страйка найбільше, бо здавалася найвірогіднішою. Він уже знав, що його з Шарлоттою у «Франко» бачили. Поінформувала детектива про це Іззі, якій він подзвонив у надії дізнатися деякі деталі для теорії, якою поки що ні з ким не поділився.
— Я тут чула, що ти вечеряв з Шарлоттою! — бовкнула Іззі, не давши йому навіть поставити запитання.
— Ми не вечеряли. Посидів з нею двадцять хвилин, бо їй стало зле, тоді пішов.
— О... вибач,— принишкла від його тону Іззі.— Я... я не пхаю носа, просто Родді Ффорбс був у «Франко» і побачив вас разом...
Якщо цей Родді Ффорбс (хай хто це такий) розпускає Лондоном чутки, що Страйк розмовляв з глибоко вагітною та заміжньою колишньою нареченою, поки її чоловік поїхав до Нью-Йорка, таблоїди точно зацікавляться, бо шалена й чарівна аристократка Шарлотта — то інфопривід. Вона з шістнадцятьох років потрапляла до світської хроніки, й усі негаразди її життя — втекла зі школи, лягла до реабілітаційного центру, до психіатричної клініки — ретельно документувалися. Можливо навіть, що Патерсона найняв Яго Росс, якому це однозначно по кишені. Якщо побічним ефектом від контролю за життям дружини стане крах Страйкового бізнесу, Росс вважатиме це приємним бонусом.
Робін, яка сиділа в «лендровері» неподалік станції, побачила, що Страйк виходить на вулицю з наплічником. Вона відзначила, що вигляд у нього страшенно роздратований. Страйк закурив, окинув вулицю поглядом, тоді помітив у кінці ряду запаркованих машин «лендровер» і без усмішки покульгав у його бік. Робін, сама небезпечно засмучена, вирішила: він сердиться, що довелося їхати аж до Вемблі з важким вантажем і хворою ногою.
Сама вона прокинулася о четвертій ранку і більше не заснула — лежала зіщулена й нещасна на твердому Ванессиному дивані, думала про майбутнє, про те, що посварилася з матір’ю по телефону. Метью подзвонив батькам у Мессемі, сподіваючись до неї достукатися, і Лінда не тільки відчайдушно розтривожилася, а ще й розлютилася, що Робін від самого початку не розповіла їй, що коїться.
— Де ти живеш? У Страйка?
— Та не живу я в Страйка, ти що, чого б я...
— А де тоді?
— У подруги.
— У якої? Чого ти нам не сказала? Що ти робитимеш? Я хочу приїхати до тебе в Лондон!
— Будь ласка, не треба,— відповіла Робін крізь зціплені зуби.
На неї тиснуло відчуття провини за гроші, яких коштувало її батькам весілля з Метью, і за сором, який відчуватимуть тато й мама, пояснюючи друзям, що донька розлучилася менш ніж за рік після весілля, але Робін не могла витримати думки, що Лінда вмовлятиме й переконуватиме її, поводитиметься так, ніби донька вразлива, нездорова. Останнє, що їй зараз треба,— це щоб мама пропонувала повернутися до Йоркширу і зачинитися там у кімнаті, де пережила один з найгірших періодів свого життя.
Оглянувши за два дні силу-силенну будинків-мурашників, Робін внесла заставу за крихітну кімнату в Кілбурні, в оселі зі ще п’ятьма співмешканцями; туди можна буде переїхати наступного тижня. Щоразу коли Робін думала про той закуток, їй аж шлунок крутило від тривоги й бентеги. Їй двадцять вісім — буде там найстарша.
Сподіваючись умилосердити Страйка, Робін вийшла назустріч і хотіла допомогти йому з наплічником, але той лише буркнув, що й сам упорається. Коли парусиновий мішок упав на підлогу «ленд-ровера», Робін почула важкий брязкіт металевих інструментів і відчула нервовий спазм десь у животі.
Глянувши на Робін, Страйк отримав підтвердження своїх найгірших побоювань. Вона була бліда, з мішками під очима, і з часу останньої зустрічі примудрилася якось ніби набрякнути і схуднути водночас. Дружину його давнього армійського приятеля Грема Гардакра в перший триместр вагітності поклали до лікарні, бо повсякчас блювала. Мабуть, оте важливе «призначено» Робін стосувалося якоїсь подібної проблеми.