Я і моя дружина в розпачі та хочемо швидше тікати з Канади в Україну. Опускаємося все нижче, аж, самому цікаво чим усе скінчиться. Хоч буде що писати про наше життя в Канаді! Живемо не лише на гроші, які з великими зусиллями заробляє бідолашний зять, а й на заощадження мами зятя і доньки. Заощадження невдовзі закінчаться і заробітків мужнього зятя не вистачить на оренду житла для 5 людей. Якщо за мінімальні зарплати збираєтеся утримувати в Канаді таку немаленьку сім’ю, як наша, то потрібно, щоб трудилося 2 члени родини, а то й ще й третій. Якщо в Канаді в сім’ї працює лише одна людина та отримує середню зарплату, то зароблених грошей не вистачає або притик. Щоб вижити в Канаді, потрібно або самому тяжко працювати, або сісти на шию «робочій конячці», яка буде вас утримувати. У Канаді мене та мою дружину, як і інших українців похилого віку, які вже не в змозі працювати, мають взяти на утримання родичі, або таким, як ми, тут нічого робити.
Мене і мою дружину повністю утримують донька, зять та його мама, за що ми їм дуже вдячні. Я і моя дружина маємо можливість тішитися внуком і бути біля рідної дочки. Це подвиг для зятя, який 3 роки працює на фізичній роботі в Канаді. Зять соромиться виконувати найпримітивнішу роботу підсобника, часом, з гидливістю примудряється виконувати її найгірше за всіх колег і ще з претензіями до власників бізнесу, які дали йому можливість заробляти. Зять ніколи в житті не працював на фізичній роботі, тому використовувати зятя, як чорнороба, то все одно, що мікроскопом забивати гвіздки. Зятю важко слухатися чи бути на побігеньках. Ненавидить, коли йому кажуть, що робити. Правила, рамки, зобов’язання викликають алергію й агресію. Але аби у дітей не було заощаджень і донька пішла працювати, то, думаю, на наступний день зять міг не вийти на роботу, бо мріє, щоб у Канаді було, як і в Києві, де жив майже на повному утриманні дружини та мами й бабусі та був ледь не найкращою людиною, яку знали.
Зять – прекрасна людина, за натурою не злий, але з ним у вас рано чи пізно виникнуть проблеми. Запальний, непередбачуваний, мінливий, легко ображається, схильний до крайнощів. Для нього не існує середини. Через дитячі травми, виховання без батька, застряв у своєму розвитку у підлітковому віці та ніяк не може подорослішати. Через труднощі й неможливості добитися успіху в Канаді псує життя нам, але собі ще більше. Так, він здатен на сміливі вчинки й миттєві рішення, але за них потрібно нести відповідальність, а це не завжди йому під силу.
Я і моя дружина вже не маємо сил працювати. Я казав доньці й своїй дружині, що не потрібно із вдячності, що зять єдиний працює, робити культ його особи в родині, бо це не до добра та ми ще й станемо першими жертвами. Так і вийшло. Я проти культу особи, за свободу слова і за свободу критику й самокритики байдуже кого, попри авторитети й заслуги. У польській лікарні, де лежала вагітна донька, дав слово заради майбутньої дитини не робитиму зятю ніяких зауважень і не буду критикувати.
У дітей гарна сумісність, донька дуже кохає красивого чоловіка і готова терпіти вибрики зятя через його наївний і довірливий характер. У Києві багато людей їм заздрили, бо бачили, як відносяться один до одного. Рідні розуміли, що мій конфлікт з зятем неминучий. Мені та й деяким знайомим соромно за зятя, який весь час розповідав усім який він крутий, а коли потрібно було захищати Батьківщину, то накивав п’ятами, аж, за океан. Вчителька прочитала зятю мораль після того, як він опинився у Канаді. Вчила, як треба жити. Присоромила, як школяра за те, що покинув Україну і не хоче захищати рідну землю. Зять готувався до імміграції до Канади і кілька років брав уроки англійської у вчительки. Наші мудрі родичі, колишні педагоги й керівники, розбираються в людях. На відміну від мене та дружини для них зять давно розгадана загадка: відчували його нутро; не вірили, що у хвалька вийде за океаном; розуміли, що авантюра з Канадою закінчиться скандалом. В один голос радили нам сісти на найкращу допомогу українським біженцям в Європі, мені поводитися тихо, як миша (Гриша – миша!), й чекати на повернення чоловіка доньки з Канади.
- Такі думають лише про власну шкуру. Коли стало гаряче, то кинув Україну, значить, якщо припече, то кине і сина з дружиною та й вас, недалеких. Такий красномовний ще й зробить винною Україну та й усіх довкола. І як він вас там буде утримувати, коли все життя його самого утримували?
Ми обурювалися і розповідали, який зять щасливий та окрилений здійсненням давньої мрії про переїзд до Канади:
-Та ні! Він не такий! Трудиться, хвилюється за нас, не здається.