Украинка против Украины

Не все понимали новаторство В. В.: "Сам автор змушений був написати брошуру "О морали господствующих и угнетенных. Открытое письмо к моим читателям и критикам" (Львів, 1911), у якій пояснив ідею "чесності з собою" як формотворчий і багатозначний принцип моральності, який охоплював крайні межі добра і зла. Завдяки цьому художник слова моделював типи й характери (а не "віддзеркалював чад власної душі", за словами Єфремова), постійно наражаючи їх (характери) на випробування колізіями розуму і чуття, біологічного і соціального, природного і культурного. Якщо порівняти основні положення згаданої праці Винниченка з тезами Ніцше про відмінність моралі владних і підвладних верств ("панської" і "рабської" моралі), викладеними у його філософській студії "По ту сторону добра і зла", то яскраво окреслиться витворений українським письменником національний варіант ніцшеанства, як у Росії — російський". Другими словами: если герои Достоевского проживают в России, то их не может не быть и на Украине. Чем она хуже?

"Олександр Грушевський, вказуючи на інтерес Винниченка до психологічних контрастів, що виявляються як "контрасти-зміни і контрасти-нахили в душі людини", писав: "Сполучення в одній душі краси й огиди — се найбільш різкий зразок психічного контрасту. Се дві сили, можливості в рівновазі, кожна з них може взяти верх і надати свою ознаку психічному життю людини. Поки ці дві сили, сі два начала урівноважують, стримують одна другу, неясно, яким саме шляхом піде дальше життя. Ніби в напруженому очікуванні стоять терези, і щось мале вплине, і терези заворушаться. Що буде тим малим дотиком, який виведе терези з рівноваги?"… Діяння принципу контрастності в структурі творів Винниченка простежує і Сергій Єфремов, який вбачає в ньому особливість світобачення письменника та чи не найголовніший засіб у спробах наблизитися до розгадки таємниць буття: "… немов ціле життя стоїть перед письменником як один суцільний контраст. З якого даремно люди шукають виходу і блудять, нічого певного не знаходячи, плутаючись у нерозгаданих суперечностях". К этим людям, естественно, относится и писатель Винниченко — как один из героев писателя Достоевского.

В ответ на его проповедь новых моральных учений Украинка решила прочитать ему свою проповедь. У него было маловато образования, чтобы поучать интеллигенцию. Поэтому она (не интеллигенция, конечно) решила поучить этого молодого "учителя". Так родилась ее последняя драматическая поэма "Оргія".

4.13.1. Национально-освободительная "Оргія"

Действие "діється під римським пануванням". Сия аллегория означает Украину в составе Российской империи. Сестра Украинки Исидора объясняла на "Голосе Америки": "Оргія", незважаючи на свій античний сюжет, спрямована проти національного гніту та проти поневолення людської особи чужою і ворожою державою" (11, 253).

Греческий поэт Антей поучает своего ученика Хилона:

Як? Я, і ти, і наша рідна мова
латинськими вже стали?
…В поезії латинській
і я ж тобі, здається, показав
усе, що тільки варт було пізнати.
Не думаю, щоб ритори в тій школі
тобі могли подати щось нового,
бо я їх знаю. Думаю, що ти
вже міг би їх учити.

Однако, нуждаются ли поэзия Пушкина и Тютчева, драматургия Чехова, проза Достоевского и Толстого в таких учителях, как Украинка (и ее учителя Шевченко и Франко)?

Хилон хочет поступить в хор панегиристов богатого и знатного покровителя искусств римлянина Мецената. Реакция Антея:

Ти? Ти вступиш
у хор панегіристів? В тую зграю
запроданців, злочинців проти хисту?
О, краще б ти навіки занімів,
позбувся рук, оглух, ніж так упасти!..
і се був мій найкращій ученик!..

Возмущенный Антей не берет с него денег за учебу и прогоняет. Мать напоминает поэту, что так можно и пролетарием стать:

Справді, сину,
ми зійдемо на пролетарський хліб.
Чи буде ж добре, як твоя родина
просити піде пайки дармової
до тих римлян, що ти так ненавидиш?

Жена поэта Нериса, дочь рабыни-танцовщицы, была им выкуплена из рабства месяц назад. Теперь она желает зарабатывать танцами, в том числе участвовать в празднике у Мецената. Муж против:

Моя кохана! Скарбе мій! Не дам,
не дам тебе юрбі тій безсоромній!
Не підеш ти на оргії до неї, —
вона не тямить, що то є правдива
святая оргія, встанова божа!

Оргии бывают разные: одно дело — гнусные римские, и совсем другое — греческие. Антей предпочитает свои родные:

В нас буйні кучері були, мов тірси,
гукали погляди: Evoe Bacche! (Хай живе Вакх!)
Хоч би сама вода була в кратерах,
ми ще б розходились додому п’яні.
О, я б хотів, щоб ти хоч раз попала
на оргію таку! В святім безумстві
ти б у танку зайшлася, як менада!

Это — хорошие оргии. Это — хорошие вакханалии (праздники Вакха). Жене здесь танцевать не противопоказано. Даже наоборот. Менады (вакханки) при этом впадают в экстаз. Во время экстаза они могут и убить (как убили Орфея). Но это — хороший экстаз, прогрессивный. А у римлян — реакционный. (И вообще: "эта нога — у кого надо нога").

Скульптор Федон с танцующей Нерисы сделал скульптурное изображение богини танцев Терпсихоры и продал ее Меценату. Теперь скульптор передает певцу приглашение выступить у Мецената. Ответ:

Федоне! Не кажи мені такого,

бо я тебе зненавиджу навіки!

Федон резонно спрашивает:

* * *

Антею, се якась дивна затятість.
Таж елліна мне першина приймати
хвалу чужинців, і яка ж у тім ганьба?

Антей категорически не согласен:

Чужинців — так, але не переможців.
Бо переможець лиш тоді похвалить,
коли подоланий похилить чоло
йому до ніг і порох поцілує
з-під стіп його.

Федон резонно отвечает:

Таке бувало в персів
та в інших східних варварів. Ніколи
сього від нас не вимагали в Римі.

Не требовали "сього" и в Москве, и в Петербурге. Хотя бы потому, что в коридорах власти Российской империи едва ли не каждый второй был украинец (в XX веке к ним еще добавились грузины, евреи). Усилиями страны и ее властей территория Украины со времени Богдана Хмельницкого увеличилась в десять раз. Но "Антей" женского рода не может забыть, что когда-то столица была в Киеве, который управлял территориями от Белого моря до Черного. Это ему (или ей) нравится. А когда столица переместилась севернее — жизнь стала немила. Сегодня каждый день украинцам напоминают о том, что они — потомки равноапостольных Ольги, Владимира и Ярослава. Но забывают добавить, что у Владимира было 12 сыновей и каждый имел свой удел на громадной территории Восточной Европы. Так чьими же потомками являются белорусы и русские? Однако Антеям жизненно необходима всемирная слава: