Ангели слідкують за кожною людиною. Про це свідчить Святе Писання. Патріарх Яків бачив Бога і Ангелів (Бут. XXVIII, 12—15). Благословляючи своїх внуків, він сказав: «Ангел, що рятує мене від всього лихого, – нехай поблагословить цих юнаків» (Бут. XIVIII, 16). Ангел Божий охороняв полки синів ізраїльських під час їх походу з Єгипту (Вихід. XIV, 19). У Псалмі 90 говориться: «Тебе зло не спіткає, і до намету твого удар не наблизиться, бо Своїм Ангелам Він наказав про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, – на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!» (Псал. ХС, 10—12).
Ап. Павло в посланні до євреїв говорить: «Чи не всі вони дуже служебні, що їх посилають на службу для тих, що має спасіння вспадкувати» (Євр. 1, 14).
І Сам Ісус Христос сказав до смиренних віруючих: «Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих: кажу бо Я вам, що їхні Ангели повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі».
Святий Діонісій, учень апостола Павла, навчає нас, що всі ангели поділяються на три ієрархії, а кожна ієрархія в свою чергу – на три чини. У першій, найвищій ієрархії стоять чини, найближчі до Пресвятої Тройці: серафими, херувими та престоли. Серафими – ангели полум'яноподібні – оточують вогненний Престол Божий і співають славу Господню день і ніч, як це було відкрито святому пророкові Ісайї у видінні (Іс. 6, 2, 3). Вони палають любов'ю до Бога і ту любов запалюють у серцях людей. Херувими сіяють світом і знанням Бога та розумінням таємниць Божих і просвітлюють людей. Престоли служать правосуддю Божому і силу того правосуддя надають земним престолам, тобто царям і владикам землі.
У другій ієрархії теж стоять три чини: володарі, сили й влади. Ангели – володарі називаються тому, що вони володарюють над нижчими чинами, володарюють любовно, охоче і радісно, служачи Господові та Його слугам. Вони надають сили земній владі і зміцнюють душі тих людей, які борються з лихими страстями й похотями. Ангели сили сповнені Божественної міцності, за волю Господа творять великі чудеса во славу Божу, вони надають чудотворної сили святим угодникам і допомагають кожній людині терпіти скорботи й слабості. Ангели власті мають особливу владу над злими духами: вони відганяють силу ворожу, що намагається спокушати святих подвижників, і допомагають людям у боротьбі зі злими духами.
На нижчому ступені небесної ієрархії також три чини: начальства, архангели і ангели. Ангели начальства стоять над нижчими ангелами, їм Господь доручає керувати державами, царствами й містами. Вони поставляють на світі начальників і допомагають їм виконувати свої обов'язки на благо ближніх і на славу Богу. Архангели – то великі благовісники, що сповіщають людям таємниці Божі. Наприклад, архангел Гавриїл сповістив Діві Марії про народження від Неї Христа Спасителя. Найнижчий чин – це просто ангели, вони найближчі до людей. Між ними є так звані ангели-хранителі. Такий ангел дається кожному християнинові при святому Хрещенні. Він остерігає нас від усякого зла і навчає нас правдивого християнського життя й вічного спасіння. Отже, ми повинні дбати про те, щоб ангел-хранитель завжди був при нас і не залишав нас. А для того ми мусимо частіше звертатись до нього з молитвою і жити так, щоб не ображати його своїми негідними вчинками і поганими словами, бо в противному разі він, як істота свята й безгрішна, покине нас, а натомість може приступити до нас ворог, наш лукавий спокусник.
У житті преподобного Нифонта розповідається про такий випадок. Одного разу преподобний ішов по вулиці міста й побачив, що біля брами якогось дому стоїть прекрасний юнак і гірко плаче. Преподобний запитав його: «Хто ти такий і чого ти плачеш?» На це юнак відповів: «Я ангел-хранитель одного християнина, а той, доручений мені від Бога християнин, пішов у цей дім пияцтва і розпусти. Я там не можу з ним бути, щоб спасти душу його від гріха і загибелі».
8 листопада Православна Церква кожен рік святкує св. Архістратига Михаїла, який охороняє Церкву і прославляє Бога, і всіх сил небесних, безтілесних, прославляючи велич Пресвятої Тройці. Архістратиг Михаїл є перший охоронець людей.
На службі Божій співають: «Величаємо Тебе, святий Архістратиге Михаиле, і всіх Вас, ангельські сили небесні, що повсякчас прославляєте Господа».
Установлення церковного собору в честь небесного собору відноситься до стародавніх часів християнства. Вже в IV ст. на честь Архангела Михаїла були побудовані храми. В V ст. Анатолій – патріарх Константинопольський, в VIII ст. Іоанн Дамаскін, в IX ст. Георгій Неконидійський, Студит, Візантій, а також Арсеній Константинопольський, Кіпріан і Єфрем Карійський написали багато священних пісень на день собора в честь Архістратига Михаїла і всіх сил небесних, безтілесних.
Тропар свята: Небесних сил архістратиги, завжди молимо вас ми, недостойні, щоб вашими молитвами охороняли й покровою небесної вашої слави захищали ви нас, що з любов'ю припадаємо до вас і взиваємо: від напастей спасайте нас, як старшини небесних сил.
У народі це свято називають Михайлів день, або «Михайла».
Святого Архістратига Михайла наш народ вважає за патрона столиці України Києва. Стародавній герб Києва оздоблений образом Архістратига з мечем.
У народній уяві Архістратиг Михайло – це мужній лицар, який перемагає всі темні сили нашої землі. «Грім гримить – це Архістратиг Михайло веде війну з чортами, – каже народна легенда, – де б не заховався нечистий, а стріла Архістратига знайде його скрізь».
Мисливці в Україні вважають Архістратига Михайла за свого покровителя. В легендах, оповіданнях мисливці Архістратига Михайла змальовують лицарем, суддею, оборонцем і покровителем мисливців на полюванні. Тому-то в цей день, на Михайла, мисливці йшли до церкви й перед образом святого Архістратига ставили свічку.
Якщо в цей час уже випав сніг, то люди кажуть: «Михайло приїхав на білому коні».
Святої великомучениці Катерини
(24 листопада ст. ст. – 7 грудня нов. ст.)
Св. Великомучениця Катерина з Олександрії мала 17 років од роду. Була дуже вродлива, високоосвічена і багата. У 304 році вона прийняла християнську віру і відтоді проповідувала Ісуса Христа. За наказом імператора Максиміана, який переслідував християн, була замучена за віру Христову. Після тривалих умовлянь відректися від Христа і перейти до язичників кати роздягли її і били воловими жилами дві години по плечах і животу, її дівоче тіло стало суцільною раною. Кров мучениці струменіла і обагряла землю, її було кинуто до в'язниці, де Катерину тримали без їжі і води, та кати на цьому не вгамувалися. Вони вдалися до нових тортур – поклали дівчину поміж чотирьох коліс з гострими зубцями і, обертаючи колеса два праворуч, два ліворуч, почали шматувати її тіло. Та ось Ангел Господній зійшов з неба і зробив так, що великомучениця лишилась цілою і неушкодженою, а колеса розлетілись на друзки. Тоді кати відрубали їй голову мечем.
Великі страждання св. Катерини навернули багатьох язичників до віри Христової. Серед них – царицю Августину, дружину Максиміана, Порфирія Стратилата і 200 воїнів, котрі спостерігали її страшні муки.
Місце страти Великомучениці Катерини і сьогодні показують в Олександрії туристам. Жителі Олександрії, які вірили в розп'ятого Господа, встановили мармурову колону, на якій висікли голову св. Великомучениці. Ця колона й зараз стоїть у храмі св. Сави.
Як свідчать перекази, св. мощі Великомучениці були далеко на Синайській горі. У піснях співається: радуйся, всеславна Великомученице Катерино: на горі-бо Синайській, де бачив Мойсей терновий кущ неспалимий. Сам Христос зберігає чесне тіло твоє нетлінним аж до другого пришестя Свого.
На високу гору Синай ці мощі могли покласти тільки Ангели. У храмі на горі Синай знаходяться мощі голови і лівої руки св. Катерини. Невелика мармурова рама стоїть у храмі праворуч престолу. Святую голову нареченої Христової покриває нині золотий вінець, а рука її прикрашена коштовними перснями.