Ваша віра погана,Земля проклята!»Скоро Лях Бутурлак тоє зачуває,Кішку Самійла у щоку затинає:«Ой, – каже, – Кішко Самійлу, гетьмане запорозький!Будеш ти мене в вірі християнській укоряти,Буду тебе паче всіх невольників доглядати,Старії і новії кайдани направляти,Ланцюгами за поперек втроє буду брати!»То ті два турчина тоє зачували,До Алкана-паші прибували:«Алкан-пашо,Трапезонтськоє княжа, безпечно гуляй:Доброго і вірного ключника маєш —Кішку Самійла в щоку затинає,В турецьку віру ввертає!»То Алкан-паша, трапезонтськоє княжа,великую радость мало,Пополам дорогії напитки розділяло:Половину на галеру одсилало,Половину з дівкою Санджаковною уживало.Став [Лях Бутурлак] дорогії напитки пити-підпивати,Стали умисли козацьку голову ключника розбивати:«Господи, єсть у мене що іспити і ісходити,Тілько ні з ким об вірі християнській розговорити».До Кішки Самійла прибуває,Поруч себе саджає,Дорогого напитка метає,По два, по три кубка в руки наливає.То Самійло Кішка по два, по три кубка в руки брав,То у рукава, то у пазуху, сквозь третю хусту додолу пускав.Лях Бутурлак по єдиному випивав:То так напився,Що з ніг звалився.То Кішка Самійло да угадав:Ляха Бутурлака до ліжка вмісто дитяти спати клав,Сам вісімдесят чотири ключі з-під голів виймав.На п'яти чоловік по ключу давав:«Козаки-панове, добре майте,Один другого одмикайте,Кайдани із ног, із рук не кидайте,Полуночної години ожидайте!»Тогді козаки один другого одмикали,Кайдани із рук і із ніг не кидали,Полуночної години ожидали,А Кішка Самійло чогось догадав,За бідного невольника ланцюгами втроє себе прийняв,Полуночної години ожидав.Стала полуночная година наступати,Став Алкан-паша з войськом до галери прибувати.То до галери прибував, словами промовляв:«Ви, турки, яничари, помаленьку ячіте,Мойого вірного ключника не збудіте!Самі же добре помеж рядами проходжайте,Всякого чоловіка осмотряйте,Бо тепера він підгуляв,Щоби кому пільги не дав».То турки, яничари свічі у руки брали,Помеж рядів проходжали,Всякого чоловіка осмотряли,Бог помог – за замок руками не приймали.«Алкан-пашо, безпечно почивай!Доброго і вірного ключника маєш:Він бідного невольника з ряду до ряду посаджав,По три, по два старії кайдани і новії посправляв,А Кішку Самійла ланцюгами утроє прийняв».Тогді турки, яничари у галеру входжали,Безпечно спати полягали;А котрії хмельні бували, на сон знемагали,Коло пристані Козловської спати полягали…Тогді Кішка Самійло полуночної години дождав,Сам меж козаків устав,Кайдани із рук і із ног у Чорноє море пороняв;У галеру входжає, козаків побуджає,Саблі булатні на вибір вибирає,До козаків промовляє:«Ви панове-молодці, кайданами не стучіте,Ясини не вчиніте,Нікоторого турчина в галері не збудіте…»То козаки добре зачували,Самі з себе кайдани скидали,У Чорноє море кидали,Ні одного турчина не збудили.Тогді Кішка Самійло до козаків промовляє:«Ви, козаки-молодці, добре, братіє, майте,Од города Козлова забігайте,Турок, яничар впень рубайте,Котрих живцем у Чорноє море бросайте!»Тогді козаки од города Козлова забі[га]ли,Турок, яничар впень рубали,Котрих живих в Чорноє море бросали.А Кішка Самійло Алкана-пашу із ліжка взяв,На три часті розтяв, у Чорноє море побросав,До козаків промовляв:«Панове-молодці, добре дбайте,Всіх у Чорноє море бросайте,Тілько Ляха Бутурлака не рубайте:Между войськом для порядку,За яризу войськового зоставляйте!»Тогді козаки добре мали:Всіх турків у Чорноє море пометали,Тілько Ляха Бутурлака не зрубали,Между войськом для порядкуЗа яризу войськового зоставляли.Тогді галеру од пристані одпускали,Самі Чорним морем далеко гуляли…Да ще у неділю барзо рано-пораненькуНе сива зозуля закувала,Як дівка Санджаковна коло пристані походжалаДа білі руки ламала, словами промовляла:«Алкан-пашо, трапезонтськоє княжату,Нащо ти на мене такое великое пересердіє маєш,Що од мене сьогодня барзо рано виїжджаєш?Когда би була од отця і матусіСорома й наруги прийняла,З тобою хоч єдину ноч переночувала!..»Скоро ся тоє промовляли: галеру од пристані одпускали,Самі Чорним морем далеко гуляли.А ще у неділеньку, у полуденную годину,Лях Бутурлак од сна пробуждає,По галері поглядає, що ні єдиного турчина у галері немає.Тогді Лях Бутурлак із ліжка вставає,До Кішки Самійла прибуває, у ноги впадає:«Ой Кішко Самійлу, гетьмане запорозький,батьку козацький!Не будь же ти на мене,Як я був на останці віка мойого на тебе!Бог тобі да поміг неприятеля побідити,Да не умітимеш у землю християнськую входити!Добро ти учини: половину козаків у окови доопачин посади,А половину у турецькеє дорогеє плаття наряди,Бо ще будемо од города КозловаДо города Цареграда гуляти,Будуть із города Цареграда дванадцять галер вибігати,Будуть Алкана-пашу з дівкою СанджаковноюПо зальотах поздравляти,То як будеш отвіт оддавати?..»Як Лях Бутурлак научив,Так Кішка Самійло, гетьман запорозький, учинив:Половину козаків до опачин у окови посадив,А половину у турецькеє дорогеє плаття нарядив.Стали од города Козлова до города Цареграда гуляти,Стали із Цареграда дванадцять галер вибігатиІ галеру із гармати торкати,Стали Алкана-пашу з дівкою СанджаковноюПо зальотах поздравляти.То Лях Бутурлак чогось догадав,Сам на чердак виступав,Турецьким біленьким завивалом махав:Раз то мовить по-грецьки,Удруге – по-турецьки,Каже: «Ви, турки, яничари, помаленьку, братія, ячіте,Од галери одверніте,Бо теперя він подгуляв, на упокої починає,На похмілля знемагає.До вас не встане, голови не зведе.Казав: «Як буду назад гуляти,То не буду вашої милості і повік забувати!»Тогді турки, яничари од галери одвертали,До города Цареграда убігали,Із дванадцяти штук гармат гримали,Яссу воздавали.Тогді козаки собі добре дбали,Сім штук гармат собі ориштували,Яссу воздавали,На Лиман-ріку іспадали,К Дніпру-Славуті низенько уклоняли:«Хвалим тя, Господи, і благодарим!Були п'ятдесят штири годи у неволі,А теперя хоч не дасть нам Бог на час по волі!»А у Тендрові-острові Семен СкалозубЗ войськом на заставі стоявДа на тую галеру поглядав,До козаків словами промовляв:«Козаки, панове-молодці! Що сія галера чи блудить,Чи світом нудить,Чи много люду царського має,Чи за великою добиччю ганяє?То ви добре майте,По дві штук гармат набирайте,Тую галеру із грозної гармати привітайте,Гостинця їй дайте!Єслі турки, яничари, то упень рубайте,Єслі біднії невольники, то помочі дайте!»Тогді козаки промовляли:«Семене Скалозубе, гетьмане запорозький,Батьку козацький!Десь ти сам боїшсяІ нас, козаків, страшишся:Єсть сія галера не блудить,Ні світом нудить,Ні много люду царського має,Ні за великою добиччю ганяє —Се, можеть, є давній бідний невольникІз неволі утікає».«Ви віри не діймайте,Хоч по дві гармати набирайте,Тую галеру із грозної гармати привітайте,Гостинця їй дайте!Як турки, яничари, то упень рубайте,Єслі бідний невольник, то помочі дайте!»Тогді козаки, як діти, негаразд починали,По дві штуки гармат набирали,Тую галеру із грозної гармати привітали,Три доски у судні вибивали,Води дніпровської напускали…Тогді Кішка Самійло, гетьман запорозький,Чогось одгадав, сам на чердак виступав,Червонії, хрещатії давнії корогви із кишені винімав.Розпустив…До води похилив…Сам низенько уклонив:«Козаки, панове-молодці, сія галера не блудить,Ні світом нудить,Ні много люду царського має,Ні за великою добиччю ганяє —Се єсть давній бідний невольникКішка Самійло із неволі утікає:Були п'ятдесят чотири годи у неволі,Тепер чи не дасть Бог хоть на час по волі…»Тогді козаки у каюки скакали,Тую галеру за мальовані облавки бралиДа на пристань стягали,Од дуба до дубаНа Семена Скалозуба паювали,Тую галеру на пристань стягали.Тогді злато-синії киндяки – на козаки,Златоглаві – на отамани,Турецькую білую габу – на козаки, на біляки.А галеру на пожар спускали,А сребро-злато – на три часті паювали:Первую часть брали, на церкви накладали,На святого Межигорського спаса,На Трахтемировський монастир,На святую Січовую покров давали,Которі давнім козацьким скарбом будували,Щоб за їх, вставаючи і лягаючи,Милосердного Бога благали;А другую часть помеж собою паювали;А третю часть брали,Очертами сідали,Пили да гуляли,Із семип'ядних пищалей гримали,Кішку Самійла по волі поздравляли:«Здоров, – кажуть, – здоров, Кішко Самійлу,Гетьмане запорозький! Не загинув єси у неволі,Не загинеш і з нами, козаками, по волі!»Правда, панове, полягла Кішки Самійла головаВ Києві-Каневі монастирі…Слава не умре, не поляже!Буде слава славнаПомеж козаками,Помеж друзями,Помеж рицарями,Помеж добрими молодцями!Утверди, Боже, люду царського,Народу християнського,Війська Запорозького, Донського,З усією черню дніпровою,Низовою,На многія літа,До конця віка!