Между войськом для порядкуЗа яризу войськового зоставляли.Тогді галеру од пристані одпускали,Самі Чорним морем далеко гуляли…Да ще у неділю барзо рано-пораненькуНе сива зозуля закувала,Як дівка Санджаковна коло пристані походжалаДа білі руки ламала, словами промовляла:«Алкан-пашо, трапезонтськоє княжату,Нащо ти на мене такое великое пересердіє маєш,Що од мене сьогодня барзо рано виїжджаєш?Когда би була од отця і матусіСорома й наруги прийняла,З тобою хоч єдину ноч переночувала!..»Скоро ся тоє промовляли: галеру од пристані одпускали,Самі Чорним морем далеко гуляли.А ще у неділеньку, у полуденную годину,Лях Бутурлак од сна пробуждає,По галері поглядає, що ні єдиного турчина у галері немає.Тогді Лях Бутурлак із ліжка вставає,До Кішки Самійла прибуває, у ноги впадає:«Ой Кішко Самійлу, гетьмане запорозький,батьку козацький!Не будь же ти на мене,Як я був на останці віка мойого на тебе!Бог тобі да поміг неприятеля побідити,Да не умітимеш у землю християнськую входити!Добро ти учини: половину козаків у окови доопачин посади,А половину у турецькеє дорогеє плаття наряди,Бо ще будемо од города КозловаДо города Цареграда гуляти,Будуть із города Цареграда дванадцять галер вибігати,Будуть Алкана-пашу з дівкою СанджаковноюПо зальотах поздравляти,То як будеш отвіт оддавати?..»Як Лях Бутурлак научив,Так Кішка Самійло, гетьман запорозький, учинив:Половину козаків до опачин у окови посадив,А половину у турецькеє дорогеє плаття нарядив.Стали од города Козлова до города Цареграда гуляти,Стали із Цареграда дванадцять галер вибігатиІ галеру із гармати торкати,Стали Алкана-пашу з дівкою СанджаковноюПо зальотах поздравляти.То Лях Бутурлак чогось догадав,Сам на чердак виступав,Турецьким біленьким завивалом махав:Раз то мовить по-грецьки,Удруге – по-турецьки,Каже: «Ви, турки, яничари, помаленьку, братія, ячіте,Од галери одверніте,Бо теперя він подгуляв, на упокої починає,На похмілля знемагає.До вас не встане, голови не зведе.Казав: «Як буду назад гуляти,То не буду вашої милості і повік забувати!»Тогді турки, яничари од галери одвертали,До города Цареграда убігали,Із дванадцяти штук гармат гримали,Яссу воздавали.Тогді козаки собі добре дбали,Сім штук гармат собі ориштували,Яссу воздавали,На Лиман-ріку іспадали,К Дніпру-Славуті низенько уклоняли:«Хвалим тя, Господи, і благодарим!Були п'ятдесят штири годи у неволі,А теперя хоч не дасть нам Бог на час по волі!»А у Тендрові-острові Семен СкалозубЗ войськом на заставі стоявДа на тую галеру поглядав,До козаків словами промовляв:«Козаки, панове-молодці! Що сія галера чи блудить,Чи світом нудить,Чи много люду царського має,Чи за великою добиччю ганяє?То ви добре майте,По дві штук гармат набирайте,Тую галеру із грозної гармати привітайте,Гостинця їй дайте!Єслі турки, яничари, то упень рубайте,Єслі біднії невольники, то помочі дайте!»Тогді козаки промовляли:«Семене Скалозубе, гетьмане запорозький,Батьку козацький!Десь ти сам боїшсяІ нас, козаків, страшишся:Єсть сія галера не блудить,Ні світом нудить,Ні много люду царського має,Ні за великою добиччю ганяє —Се, можеть, є давній бідний невольникІз неволі утікає».«Ви віри не діймайте,Хоч по дві гармати набирайте,Тую галеру із грозної гармати привітайте,Гостинця їй дайте!Як турки, яничари, то упень рубайте,Єслі бідний невольник, то помочі дайте!»Тогді козаки, як діти, негаразд починали,По дві штуки гармат набирали,Тую галеру із грозної гармати привітали,Три доски у судні вибивали,Води дніпровської напускали…Тогді Кішка Самійло, гетьман запорозький,Чогось одгадав, сам на чердак виступав,Червонії, хрещатії давнії корогви із кишені винімав.Розпустив…До води похилив…Сам низенько уклонив:«Козаки, панове-молодці, сія галера не блудить,Ні світом нудить,Ні много люду царського має,Ні за великою добиччю ганяє —Се єсть давній бідний невольникКішка Самійло із неволі утікає:Були п'ятдесят чотири годи у неволі,Тепер чи не дасть Бог хоть на час по волі…»Тогді козаки у каюки скакали,Тую галеру за мальовані облавки бралиДа на пристань стягали,Од дуба до дубаНа Семена Скалозуба паювали,Тую галеру на пристань стягали.Тогді злато-синії киндяки – на козаки,Златоглаві – на отамани,Турецькую білую габу – на козаки, на біляки.А галеру на пожар спускали,А сребро-злато – на три часті паювали:Первую часть брали, на церкви накладали,На святого Межигорського спаса,На Трахтемировський монастир,На святую Січовую покров давали,Которі давнім козацьким скарбом будували,Щоб за їх, вставаючи і лягаючи,Милосердного Бога благали;А другую часть помеж собою паювали;А третю часть брали,Очертами сідали,Пили да гуляли,Із семип'ядних пищалей гримали,Кішку Самійла по волі поздравляли:«Здоров, – кажуть, – здоров, Кішко Самійлу,Гетьмане запорозький! Не загинув єси у неволі,Не загинеш і з нами, козаками, по волі!»Правда, панове, полягла Кішки Самійла головаВ Києві-Каневі монастирі…Слава не умре, не поляже!Буде слава славнаПомеж козаками,Помеж друзями,Помеж рицарями,Помеж добрими молодцями!Утверди, Боже, люду царського,Народу християнського,Війська Запорозького, Донського,З усією черню дніпровою,Низовою,На многія літа,До конця віка!