Выбрать главу
«Будь ти, Барабаш, у городі Черкаськім гетьманом, А ти, Клиша, у городі Білій Церкві полковничим, А ти, Хмельницький, у городі Чигрині хоть писарем військовим». От тогді ж то небагато Барабаш, гетьман молодий, гетьманував, Тільки півтора года. Тогді ж Хмельницький добре дбав, Кумом до себе гетьмана молодого Барабаша зазивав, А ще дорогими напитками його вітав І стиха словами промовляв: «Ей, пане-куме, пане Барабашу, пане гетьмане молодий! Чи не могли б ми з тобою удвох королевських листів прочитати, Козакам козацькі порядки подавати, За віру християнську одностайно стати?» От тогді ж то Барабаш, гетьман молодий, Стиха словами промовляє: «Ей, пане-куме, пане Хмельницький, пане писарю військовий! Нащо нам з тобою кролевські листи удвох читати, Нащо нам козакам козацькі порядки давати? Чи не лучче нам із ляхами, Мостивими панами, З упокоєм хліб-соль по вік вічний уживати?» От тогді ж то Хмельницький на кума свого Барабаша Велике пересердіє має, Ще кращими напитками вітає. От тогді-то Барабаш, гетьман молодий, Як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напивсь, Дак у його і спать поваливсь. От тогді-то Хмельницький добре дбав, Із правої руки, із мезинного пальця щирозлотний перстень ізняв, Із лівої кишені ключі виймав, З-під пояса шовковий платок висмикав, На слугу свого повірного добре кликав-покликав: «Ей, слуго ти мій, повірений Хмельницького! Велю я тобі добре дбати, На доброго коня сідати, До города Черкаського, до пані Барабашевої прибувати, Кролевські листи до рук добре приймати». От тогді-то слуга, повірений Хмельницького, Добре дбав. На доброго коня сідав, До города Черкаського скорим часом, пильною годиною прибував, До пані Барабашевої у двір уїжджав, У сіни ввійшов – шличок із себе скидав, У світлицю ввійшов – низький поклон послав, Тії значки на скам'ї покладав, А ще стиха словами промовляв: «Ей, пані, – каже, – ти, пані Барабашева, гетьманова молодая! Уже ж тепер твій пан Барабаш, гетьман молодий, На славній Україні з Хмельницьким великі банкети взчинають, Веліли вони тобі сії значки до рук приймати, А мені листи кролевські оддати,
Чи не могли б вони із кумом своїм Хмельницьким Удвох прочитати І козакам козацькі порядки давати?» От тогді ж то пані Барабашева, гетьманова, Удариться об поли руками, Обіллється дрібними сльозами, Промовить стиха словами: «Ей, не з горя-біди мойму пану Барабашу Схотілося на славній Україні з кумом своїм Хмельницьким Великі банкети взчинати! Нащо б їм кролевські листи удвох читати? Не лучче б їм із ляхами, Мостивими панами, З упокоєм хліб-соль вічнії часи уживати? А тепер нехай не зарікається Барабаш, гетьман молодий, На славній Україні огнів да тернів ізгашати, Тілом своїм панським комарі годувати — Од кума свого Хмельницького». От тогді ж то пані молодая Барабашевая Стиха словами промовляє: «Ей, слуго, повірений Хмельницького! Не могу я тобі листи кролевські до рук подати, А велю я тобі до воріт отхождати, Кролевські листи у шкатулі із землі виймати». От тогді-то слуга, повірений Хмельницького, Як сі слова зачував, Так скорим часом, пильною годиною до воріт отхождав, Шкатулку з землі з кролевськими листами виймав, Сам на доброго коня сідав, Скорим часом, пильною годиною до города Чигрина прибував, Свойому пану Хмельницькому Кролевські листи до рук добре оддавав. От тогді-то Барабаш, гетьман молодий, од сна уставає, Кролевські листи у кума свого Хмельницького зоглядає, Тогді й напитку дорогого не пропиває, А тільки з двора тихо з'їжджає Да на старосту свого Крачевського кличе, добре покликає: «Ей, старосто, – каже, – ти мій, старосто Крачевський! Коли б ти добре дбав, Кума мого Хмельницького живцем узяв, Ляхам, мостивим панам, до рук подав, — Ще б нас могли ляхи, мостивії пани, за білозорів почитати». От тогді-то Хмельницький як сії слова зачував, Так на кума свого Барабаша велике пересердіє мав, Сам на доброго коня сідав, Слугу свого повіреного з собою забирав, От тогді-то припало йому з правої руки Чотири полковники: Первий полковниче – Максиме ольшанський, А другий полковниче – Мартине полтавський, Третій полковниче – Іване Богуне, А четвертий – Матвій Бороховичу. От тогді-то вони на славну Україну прибували, Кролевські листи читали, Козакам козацькі порядки давали. Тогді-то у святий день, у Божественний, у вовторник Хмельницький козаків до сходу сонця пробуждає І стиха словами промовляє: «Ей, козаки, діти, друзі, молодці! Прошу я вас, добре дбайте, Од сна уставайте, Руський оченаш читайте, На лядські табори наїжджайте, Лядські табори на три часті розбивайте, Ляхів, мостивих панів, упень рубайте, Кров їх лядську у полі з жовтим піском мішайте, Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подайте!» От тогді-то козаки, друзі, молодці, добре дбали, Од сна уставали, Руський оченаш читали, На лядськії табори наїжджали, Лядськії табори на три часті розбивали, Ляхів, мостивих панів, упень рубали, Кров їх лядську у полі з жовтим піском мішали, Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подали. От тогді-то Барабаш, гетьман молодий, конем поїжджає, Плаче-ридає І стиха словами промовляє: «Ей, пане-куме, пане Хмельницький, пане писарю військовий! Нащо б тобі кролевські листи у пані Барабашевої визволяти? Нащо б тобі козакам козацькі порядки давати? Не лучче б тобі з нами, із ляхами, З мостивими панами, Хліб-сіль з упокоєм уживати?» От тогді-то Хмельницький Стиха словами промовляє: «Ей, пане-куме, пане Барабашу, пане гетьмане молодий! Як будеш ти мені сими словами докоряти, — Не зарікаюсь я тобі самому з пліч головку, як галку, зняти, Жону твою і дітей у полон живцем забрати, Турському салтану у подарунку одослати». От тогді-то Хмельницький, як сі слова зговорив, Так гаразд-добре й учинив: Куму свойму Барабашеві, гетьману молодому, З пліч головку, як галку, зняв, Жону його і дітей живцем забрав, Турському салтану у подарунку одослав. З того ж то часу Хмельницький гетьманувати став. От тогді ж то козаки, діти, друзі, молодці, Стиха словами промовляли: «Ей, гетьмане Хмельницький, Батю наш, Зинов Богдане чигиринський! Дай, Боже, щоб ми за твоєю головою пили да гуляли, Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подали!» Господи, утверди люду царського, Народу християнського, Всім слухающим, Всім православним християнам Пошли, Боже, много літ!