«Нема краю тихому Дунаю,
Нема впину вдовиному сину. (2)
Нема впину вдовиному сину,
Що звів з ума хорошу дівчину». (2)
В кінці греблі шумлять верби
В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила…
(Двічі)
Нема того козаченька,
Що я полюбила.
Ой немає козаченька, —
Поїхав за Десну;
(Двічі)
Рости, рости, дівчинонько,
На другую весну!
Росла, росла дівчинонька
Та й на порі стала;
(Двічі)
Ждала, ждала козаченька,
Та й плакати стала.
Ой не плачте, карі очі, —
Така ваша доля:
(Двічі)
Полюбила козаченька,
При місяці стоя!
Зелененькі огірочки,
Жовтенькі цвіточки…
(Двічі)
Нема мого миленького —
Плачуть карі очки!
Ой ходить сон коло вікон
Ой ходить сон коло вікон, (2)
А дрімота коло плота. (2)
Питається сон дрімоти: (2)
«Де ж ми будем ночувати?» (2)
«Там ми будем ночувати, (2)
Де хатина теплесенька. (2)
Там ми будем ночувати, (2)
Мале дитя колисати». (2)
Ой спи, дитя, колишу тя, (2)
А як заснеш, то лишу тя. (2)
Сама піду на роботу, (2)
Та й прийду аж у суботу! (2)
Ой ну, коту, коточок
Ой ну, коту, коточок,
Заховався в куточок.
А-а-а! А-а-а!
Піймав собі мишку
Та й з'їв у затишку.
А-а-а! А-а-а!
Заховався в куточок,
Тільки видно хвосточок.
А-а-а! А-а-а!
Тільки видно хвосточок,
Що лякає діточок.
А-а-а! А-а-а!
Катя котика піймала
Та й почала бити.
А-а-а! А-а-а!
Не вчись, коту, лякати,
А вчися робити.
А-а-а! А-а-а!
А вчися робити,
Снопи молотити.
А-а-а! А-а-а!
Налетіли журавлі
Налетіли журавлі, (2)
Сіли-впали на ріллі. (2)
Де журавка ходила, (2)
Там пшениця вродила. (2)
Де журавель походив, (2)
То там кукіль уродив… (2)
Краще жінка первая, (2)
Аніж тая другая. (2)
Що з первою дітей мав, (2)
А з другою розігнав. (2)
Ходить батько по лану, (2)
Кличе дітей додому: (2)
«Ідіть, діти, додому, (2)
Не буде вам розгону!» (2)
«Живи, тату, тепер сам, (2)
Як молоду жінку взяв! (2)
А ми будем служити, (2)
Чужим батькам годити! (2)
А ми будем зароблять (2)
Та матінку поминать!» (2)
Ой хмелю ж мій, хмелю
«Ой хмелю ж мій, хмелю,
Хмелю зелененький,
(Двічі)
Де ж ти, хмелю, зиму зимував,
Що й не розвивався?»
«Зимував я зиму,
Зимував я другу,
(Двічі)
Зимував я в лузі на калині
Та й не розвивався!»
«Ой сину ж мій, сину,
Сину молоденький,
(Двічі)
Де ж ти, сину, нічку ночував,
Що й не роззувався?»
«Ночував я нічку,
Ночував я другу,
(Двічі)
Ночував я у тої вдовиці,
Що сватати буду!»
«Ой сину ж мій, сину,
Ти моя дитино,
(Двічі)
Не женися на тій удовиці,
Бо щастя не буде!
Бо вдовине серце,
Як осіннє сонце, —
(Двічі)
Воно світить, світить, та не гріє,
Все холодом віє.