А дівоче серце,
Як весняне сонце, —
(Двічі)
Ой хоч воно та й хмарнесеньке,
А все теплесеньке!»
Їхали козаки
Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю – забрали з собою.
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підманули Галю – забрали з собою.
«Поїдемо з нами, з нами, козаками,
Лучче тобі буде, як в рідної мами!
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Лучче тобі буде, як в рідної мами!»
Везли, везли Галю темними лісами,
Прив'язали Галю до сосни косами.
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Прив'язали Галю до сосни косами.
Розбрелись по лісу, назбирали хмизу,
Підпалили сосну од гори до низу.
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Підпалили сосну од гори до низу.
Горить сосна, горить і палає,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє.
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Кричить Галя криком, кричить-промовляє:
«Ой хто в лісі чує, нехай той рятує,
Ой хто дочок має, нехай научає!»
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Ой хто дочок має, нехай научає.
«А хто дочок має, нехай научає —
Темненької ночі гулять не пускає».
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Темненької ночі гулять не пускає.
Обізвався козак: «Я в полі ночую,
Я твій голосочок здалека почую.
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Я твій голосочок здалека почую».
Обізвався козак: «Я в полі пахаю,
Я твій голосочок здалека пізнаю.
(Двічі)
Ой ти, Галю, Галю молодая,
Я твій голосочок здалека пізнаю».
І шумить, і гуде
І шумить, і гуде,
Дрібний дощик іде.
(Двічі)
Ой хто ж мене, молодую,
Та й додому одведе?
Обізвався козак
На солодкім меду:
(Двічі)
«Гуляй, гуляй, дівчинонько,
Я й додому одведу!»
«Не веди ж ти мене,
Не прошу я тебе,
(Двічі)
Бо лихого мужа маю,
Буде бити мене!»
Ой ходила дівчина бережком
Ой ходила дівчина бережком, (2)
Заганяла селезня батіжком: (2)
«Іди, іди, селезню, додому, (2)
Продам тебе дідові старому». (2)
За три копи селезня продала, (2)
А за копу дударика найняла. (2)
«Заграй мені, дударику, на дуду, (2)
Нехай же я своє горе забуду!» (2)
«Коли б тобі горенько да печаль, (2)
То б ти вийшов на вулицю та й кричав! (2)
А тож тобі горенька немає. (2)
Ой хто ж тобі сі кучері звиває?» (2)
«Була в мене дівчина Уляна, (2)
Вона ж мені сі кучері звивала; (2)
Була в мене дівчина Орися, (2)
Тоді в мене сі кучері вилися; (2)
Була в мене дівчина Варвара, (2)
Вона ж мені сі кучері порвала; (2)
Була в мене дівчина паскуда, (2)
Вона ж мені сі кучері поскубла». (2)
Ой не світи, місяченьку
Ой не світи, місяченьку,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому. (2)
Світи йому ранесенько
Та й розганяй хмари,
А як же він іншу має,
То й зайди за хмари. (2)
Світив місяць, світив ясний,
Та й зайшов за тини,
А я, бідна, гірко плачу:
Зрадив мене милий! (2)