Тлумачення сновидінь українцями відбувалось на рівні побутовому, коли сни намагались розгадати ті, хто їх бачив, і на рівні знахарському, коли сни тлумачились людьми, які на цьому розумілися більше за інших (знахарі, ворожки тощо). На обох рівнях існував певний підхід до тлумачення, щоправда в різному обсязі. Так, наприклад, всім відомий тижневий календар сновидінь. Сон з неділі на понеділок не можна нікому розповідати, бо не збудеться; з понеділка на вівторок збувається до обіду; з вівторка на середу – сон в руку; з середи на четвер – пустий сон; з четверга на п'ятницю – віщий; з п'ятниці на суботу та з суботи на неділю сни базарні і не тлумачаться.
Так само загальновідомі й магічні дії та заговори на погані сни. Треба зранку проказати: «Куди ніч, туди й сон», або подивитися у вікно, щоб сон забувся.
Тлумачення сновидінь другого рівня базується на повніших знаннях і ретельніших спостереженнях. Так, ворожбитам відомо, що віщі сни сняться на 4, 9, 12, 16, 19, 22, 27 день після появи нового Місяця і якраз їхнє тлумачення має важливе значення для прогнозування майбутнього, щоправда, трактування снів за місячним календарем теж мають розбіжності у різних ворожбитів та магів, але визначення їхньої правдивості – завдання науковців: медиків, психологів тощо.
Українська демонологія
Царство «темних сил», які в язичницькій міфології оселились у нижньому ярусі древа життя, в християнській системі уявлень і вірувань посіли провідне місце. Значна частина духів і поганських богів зникла з народної пам'яті з появою нової релігії, та з'явилась група пізніших демонологічних сил, витворених народною фантазією під впливом християнства. Демонічний світ розділено на три групи: духів природи, домашніх духів і злих духів – нечистої сили. Найбільша за чисельністю група – чорти, назва походить від давньої назви волхва, який умів читати таємничі письмена язичницькі, записані чертами (рисками). Християнська релігія, борючись з давньою вірою, вклала в це слово нове значення, приписавши волхвам спілкування з нечистими. Подібна доля й у слова «біс» – назви знахаря, лікаря-шамана, який магічними рухами виганяв злих духів з тіла людини, звідси і «біситись», «біснуватись» та ін. Змішання тотемістичних, язичницьких і християнських вірувань створили дивовижний світ, населений фантастичними істотами.
Так, наприклад, існує різниця між самими чортами, а також між чортом і бісом. За народними уявленнями, чорт – чорний, а біс – рябенький.
Народна магія та ворожба
В основі всіх обрядових дій, пов'язаних із народними календарними святами, лежить імітаційна магія, смисл якої полягає в тому, що певні явища природи повинні в результаті словесних формул і різних дій підкорятись волі людини, а значить, благотворно впливати на її життя. Ми досліджували вже питання виникнення танцю, гри, пісні й з'ясували, що бажання зробити уявне дійсним з допомогою імітаційних рухів та словесних заклинань особливо характерні для весняного циклу, в якому переплелись господарські потреби з особистими людськими. Генетична основа всіх типів і видів магії не потребує пояснень. Вона чітко простежується аналізом світоглядних уявлень давніх слов'ян і трансформації цих уявлень під впливом розвитку суспільства та християнських нашарувань. Магія – найархаїчніша частка українського фольклору, яка зберегла різні типи первісних релігійних вірувань: віра в магічні властивості імітаційних рухів, людської мови, анімістичні уявлення.
Найбільш поширена магія словесна, якою пройнята значна частина обрядового фольклору, її пережитки у вигляді поетичних тропів зустрічаємо в родинно-побутових піснях та піснях про коханню, на її основі будуються сюжети казок та легенд. Збереглась вона і в чистому вигляді у формі замовлянь, заклинань, прокльонів, шептань тощо. Зафіксована словесна магія й у повір'ях та магічних діях. Щоб не переобтяжувати розповідь великою кількістю прикладів, магія лікувальна виділена в окремий розділ, деякі з магічних повір'їв та ритуалів описані в календарі народних свят. Отже, цей розділ буде присвячено деяким видам народної магії, які існують у «чистому» вигляді, та ворожбі, яка, власне, є частиною теорії народної магії.
Атрибутами магії можуть бути свійські тварини, дикі звірі, частинки їхнього тіла і волосся, птахи, комахи, плазуни, часточки людського організму – волосся, нігті, сліди тощо, небесні світила, рослини, дерева, криниці, деякі продукти харчування, попіл, різноманітні предмети. Магія може бути шкідлива (відьомська) та спрямована проти неї, а також магія побутова, яка тісно пов'язана з ворожбою. Для того щоб слова чи предмети набували магічної сили, потрібні певні умови: час виконання діє у ніч на Івана Купала, на повний місяць тощо, попередня підготовка предметів (варіння, сушіння, натирання), певна кількість повторів заклинання. Сила замовлянь залежить від того, хто їх проголошує.