Особливо треба сказати про зображення собако-птаха з розкішним хвостом із розшитих завитків. Це символічне зображення стародавнього бога Сімаргла – охоронця дерева життя, який дає насіння всім рослинам, згодом – Переплута – бога достатку й багатства, покровителя рослинного світу: на малюнках хвіст і крила його утворюють рослинний орнамент.
Орнаменти на гончарних виробах мали також свою символіку: горизонтальні лінії або хвилясті із зиґзаґами – знак води. Наносились вони найчастіше на тому рівні, до якого наливали воду, що означало: хай ця посудина буде завжди повна. З гончарством пов'язане і виготовлення писанок з декоративним розписом, що утверджували культ сонця. Яйце символізувало зображення життя, джерело життя і всесвіту, служило оберегом. Символіка розпису писанки поєднала в собі язичницьку й християнську символіки. Трикутник означав триступеневе життя, або три елементи – воду, повітря, вогонь, у християнській інтерпретації – Святу Трійцю. Ламані хрести, кола, павутиння, вітрячки, розетки – символи сонця – у християнстві набули смислу добробуту і щастя. Квадратні хрести означали чотири сторони світу, у християнстві символ перемоги над гріхом та смертю. Різноманітні крапочки – це небесні світила, у християнстві – сльози Божої Матері. Смерекові гілочки, сосонки, інші рослини – символи вічної юності, здоров'я, краси, буяння природи. Пшеничні колоски – побажання доброго врожаю. Рівні, хвилясті лінії, які переперізують писанку, – символи вічності та безконечності. До стародавніх мотивів додано рибу – символ Ісуса Христа і церкву – святість.
Ідею родючості здавна виражали рослинами та їх корінням, найчастіше це був священний хміль. Зображення пташиних крил символізували політ думки, голови лева – силу й відвагу.
З часом язичницькі символи у всіх видах давнього мистецтва втратили свій смисл оберегів і перетворились на орнаментовані мотиви – геометризовані, зооморфні або рослинні. У вишивках із геометричним орнаментом дерево життя позначали горизонтальною лінією, із рослинним орнаментом – вазонами; охоронці дерева життя та священні солярні тварини зображувались на анімалістичному орнаменті тощо.
Українська вишивка. Рушники
Історія народної вишивки в Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, які датуються VI ст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу, а й вишивки українського народного костюма XVIII—XIX ст. Арабський мандрівник X ст. н. е. у своїх розповідях про русів зазначає, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятки української вишивки збереглись лише за останні кілька століть, але й цього достатньо, щоб виявити, що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами, які прикрашали посуд давніх мешканців території України доби неоліту, трипільської культури.
Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою барв.
Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні, рослинні, зооморфні (тваринні) й відображають елементи символіки стародавніх вірувань, культів. Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов'янській міфології. Різноманітні кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести символічно відображали уявлення наших предків про світобудову, тож їхнє значення відповідне. Докладно про символіку знаків ми розповіли у розділі, присвяченому писанкарству. На основі стародавніх космологічних символів у народі створена своя система назв. Це «баранячі роги», «кучері», «гребінчики», «кривульки», «сосонки», «перерва» тощо.