Всі члени родини повинні бути вдома. Боронь, Боже, і сваритися в цей день.
В турботах проходить весь день. Коли вже сонце схилилось до заходу, господар вносить сніпок жита, вітає своїх домашніх з Святим Вечором, бажає, щоб усі в щасті, здоров'ї ці свята провели та других дочекались. Ставить сніп на покуті під образами. Далі вносить сіно. Частину кладе на покуті, а частину під стіл, туди буде ставити покришку з ладаном. На сіно на покуті ставлять горщики з кутею і узваром і кладуть зверху сіль, хліб або калачі.
Особливо цікаві діти, які, хоч і голодні, але чекають, коли зійде вечірня зоря, що має сповістити всім людям про велике чудо – народження Сина Божого!
До хати входить батько і сповіщає, що вже засяяла вечірня зоря і Святий Вечір уже почався. Але перш ніж повечеряти, треба нагодувати худобу. Господар бере миску, підходить до столу і набирає по кілька ложок кожної страви і хлібину. Все це несе в стайню і дає тваринам. Кожну тварину благословляє, тричі торкаючись хлібом до голови.
Після цього відвідує пасіку, якщо має, дає бджолам ситу, а господиня тим часом відвідала курей, качок, гусей і погодувала їх вареною «кутею».
Свята вечеря – це спільна вечеря всього роду. Навіть мертвих запрошують на вечерю. Після того, як прочитають молитви, вечеряють.
У мисках залишають трохи страви, щоб було що поїсти померлим. Після вечері діти починають свої забави, а набавившись, лягають спати. Поступово все завмирає, і настає святвечірня тиша.
Колядувати починають не в усіх місцевостях України одночасно. Є місця, де колядують в Святий Вечір, а є місця – на перший день Різдва Христового, після того, як у церкві скінчиться Богослужіння.
Колядують діти, дорослі парубки та дівчата. Але по всій Україні першими йдуть колядувати діти. Дорослі парубки частіше колядують з «звіздою» та дзвоником.
На Західній Україні колядують і старші люди – найчастіше чоловіки, учасники церковного хору. Колядують під вікном. Потім господар запрошує до хати. Колядують в хаті. Господар частує колядників оковитою, дякує за привітання.
В день Різдва Христового міщани, дяки, школярі ходять по хатах з вертепом.
Крім колядок і вертепів, був колись, а подекуди зберігся й досі, звичай виголошувати вірші на Різдво Христове.
Виголошувати вірші ходили звичайно хлопці-школярі, збираючись невеличкими гуртками по 2—3 особи.
Змістом різдвяних віршів були священні події, про які звичайно згадує церква під час різдвяного Богослужіння.
День хрещення Господа, Богоявлення, Водохреща
(6 січня ст. ст. – 19 січня нов. ст.)
Наступним святом після святого Василія, як ми згадуємо в коляді: «а третій же празник – свято Водохреща, є Хрещення Ісуса Христа».
Коли Ісусові виповнилось тридцять років і коли настав час вийти Йому до людей зі своєю наукою, Він із Галілеї прийшов на річку Йордан до Іоанна Хрестителя, щоб охреститися від нього.
Наступного дня Іоанн бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! Це той, що про Нього казав я: «За мною йде муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я. І не знав я його; та для того прийшов я, хрестивши водою, щоб Ізраїлеві Він з'явився». І свідчив Іоанн, промовляючи: «Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зостався на Ньому. І не знав я Його, але Той, Хто хрестити водою послав мене, мені оповів: «Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, – це Той, Хто хреститься Духом Святим». І я бачив, і засвідчив, що Він – Божий Син!» (Іоанн. 1, 29—39).
І, охрестившись, Ісус зараз вийшов з води. І ось небо розкрилось, і побачив Іоанн Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Матв. III, 16—17). Ця подія показує, що Бог єдиний у трьох Особах.
Празник у 6 день січня називається празником Хрещення Господа і Богоявления. Бо при Хрещенні Христа Спасителя було з'явлення Пресвятої Тройці, а також особливо урочисте з'явлення Божества Спасителя, який всенародно розпочав Своє відкрите служіння в ім'я визволення світу. Божество спасителя явлено було при хрещенні Його і народу, і Хрестителю.
За словами св. Амвросія Медіоланського, день Хрещення Господа названий Богоявлениям тому, що в цей день Господь Явився не лише для того, аби Його побачили, а для спасіння людей. Св. Золотоуст говорить, що не той день, в який народивсь Спаситель, має бути названий Богоявлениям, але той день, в який він хрестився. Через народження Своє Він не всім був відомий, але через хрещення; до дня хрещення Він був невідомий народу. Чому і Богоявлениям зветься не той день, в який (Христос) родився, а той, в який хрестився.