У Греції в серпні дозрівають виноград і пшениця. В Україні виноград замінено яблуками й іншими фруктами.
Тропар свята: Преобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки їм можна було. Нехай засяє і нам грішним світ Твій споконвічний молитвами Богородиці, Світодавче, слава Тобі.
Колись правовірні селяни до цього дня не їли садовини, бо це вважалось гріхом. Певернувшись із церкви, родина сідала за стіл і обідала: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином – «щоб садовина родила».
В середній смузі України в цей час можливі вранці заморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!»
Спасом є два тижні посту – спасівка. Існує легенда, що спасівка – це є продовження Великого Посту. Бог призначив до Великого посту дев'ять тижнів, а святі отці почали просити Бога, щоб розділив піст, бо людям важко витримати довгий піст. Тоді Бог розділив той піст на дві частини: сім тижнів весною перед Великоднем і два тижні в кінці літа перед Спасом. Ось чому за народним віруванням у спасівку треба так само постити, як у Великий Піст. Свято Спаса – це день поминання померлих родичів; за народною міфологією, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: мерці з'являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.
Успіння Божої Матері
(15 серпня ст. ст. – 28 серпня нов. ст.)
З усіх свят, встановлених Церквою на честь Богоматері, найбільшим є празник її святого і славного Успіння. Двотижневим постом ми готуємо себе до святкування цього дня.
Смерть Матері Божої називається Успінням на знак того, що Вона нібито заснула на якусь хвилину, а тоді, наче сон, отрясла з очей мертвотність гробу, побачила безсмертне життя і Господню славу.
В Діях святих апостолів сказано, що після Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа апостоли повернулись з гори Елеонської в Єрусалим і там жили всі разом, чекаючи зішестя Духа Святого. З ними була і Матір Божа, Яка в цей час жила у св. Іоанна Богослова, молилася, постійно згадувала про Свого Божественного Сина.
Вона була з апостолами під час зішестя Святого Духа на апостолів. Із численних переказів і праць отців Церкви відомо, що після зішестя Святого Духа на апостолів Богородиця лишилась в Єрусалимі, відвідувала ті місця, де ходив і проповідував її Син Ісус Христос і не хотіла полишати країну, для Неї дорогу і священну.
Та цар Ірод Агриппа почав переслідувати Церкву Божу, язичники та іудеї, які ненавиділи Матір Божу за те, що її люблять християни, хотіли вбити її. Тоді Вона, разом з Іоанном Богословом, пішла з Єрусалима і прибула в Ефес. В Ефесі Вона відвідала єпископа Кіпрського Св. Лазаря, якого воскресив Спаситель, а також гору Афонську. Коли гоніння на християн закінчились, Пресвятая Діва повернулась у Єрусалим і поселилась знову в домі Іоанна Богослова на Сіоні.
Одного разу Вона, як завжди, пішла на Елеонську гору і там під час молитви побачила перед Собою архангела Гавриїла, який тримав у руках райську маслинову гілку.
Він подав їй гілку і сказав: «Твій Син і Бог наш жде Тебе з ангелами, архангелами і всіма небесними силами. Через три дні Ти преставишся, і Він вознесе Тебе, Матір Свою, в небесне Своє Царство, де Ти будеш жити з Ним вічно». З великою радістю почула Богородиця звістку про свою близьку кончину і, поклонившись до землі своєму небесному вісникові, від усієї душі подякувала Господові за обіцяну їй милість. Повернувшись додому, Вона розповіла Богослову все, що бачила і чула, і почала готуватись до своєї кончини. Вона прибрала свою світлицю, як до великого свята, зробила свої останні розпорядження, просячи, щоб її поховали в Гетсиманії, там, де лежали її батьки та праведний Іосиф, і вручила Іоанну райську ангельську гілку з тим, щоб, за повелінням ангела, він ніс її перед гробом її під час похоронної процесії, їй дуже хотілося ще раз побачити тут, на землі, зібрання всіх апостолів. І сталося чудо, про яке так зворушливо співає Церква: «На безсмертне Твоє Успіння, Богородице Мати життя, чудесно зібралися розсіяні по всьому світі апостоли». Вони дуже здивувались, коли побачили один одного, і тільки тоді, коли Іоанн Богослов розповів їм про близьку кончину Матері Божої, апостоли збагнули, для чого їх Господь зібрав таким чудесним чином.