Після відкриття храму в Єрусалим з'їжджалось багато віруючих. У V ст. в числі їх була преподобна Марія Єгипетська, яка поклонилась храму Господньому. В VI ст. Григорій Великий згадує про свято Воздвижения в 14 день вересня (ст. ст.). В VII ст. св. Андрій Критський у проповіді на Воздвижения Хреста говорив: «Хрест воздвигається, і всі вірні сходяться. Хрест воздвигається, і місто торжествує, і народи святкують. Воздвигається Хрест не тому тільки, що Христос розп'ятий був на ньому, але і тому, що Хрест був знайдений і викрив безумство іудеїв. Тому ми і нині торжествуємо, що в нинішній день знайдена святиня, що цей утаєний скарб був вийнятий з землі і засяяв, як золото».
У VII ст. з празником Воздвижения Церква пов'язала спомин про другу святу подію, яка знов прославила Животворящий Хрест Господній. То було славне повернення Животворящего Хреста з Персії.
Під час царювання грецького імператора Фоки (602—510) Хозрой II, цар перський, оголосив йому війну під приводом помсти за смерть Маврикія і його дітей.
Перси перейшли Іордань, спустошили Палестину і Єрусалим, умертвили багатьох священиків і християн, спалили Єрусалимський храм Воскресіння, пограбувавши його і захопивши дерево Хреста Господа. Патріарха Захарія і чимало люду було взято в полон. Святиня перебувала 14 років у руках язичників. Знаючи силу Хреста, язичники не посміли доторкнутися до Хреста і кивота, в якому він зберігався. Син Хозроя заключив мир з Грецьким царем Іраклієм і наприкінці 628 року повернув полонених і святий Хрест.
Радуючись і дякуючи Богу за велику милість до християн – повернення святині, сам цар з патріархом і народом з прихильністю зустріли Хрест в Константинополі й звідси в 629 році передали його в Єрусалим. Дійшовши до гори Єлеонської, цар прийняв Хрест на свої плечі, щоб внести його до храму Воскресіння. Патріарх Захарій, який супроводив Хрест, говорив царю, що Син Божий ніс дерево Хреста на Голгофу не в царському вбранні, а йшов, як смиренний раб.
Зворушений порадою святителя, цар зняв царську одежу та взуття, босоніж вніс Животворящий Хрест у храм і поставив на те місце, де він стояв раніше. Християни з радістю споглядали торжество Хреста Господнього. В храмі, за давнім звичаєм, Хрест знову був піднятий руками патріарха, і люди, радіючи, благали: «Господи, помилуй!»
Віднайдення і повернення Хреста Господа в Церкву поєднані в одне свято Воздвижения. Воно причислене до двунадесятих свят і з'єднане з постом. У VII ст. Андрій, єпископ Критський, у VIII – Кузьма Маіумський, Феофан Константинопольський – ісповідник, св. Іоанн Дамаскін, у IX – Іосиф Студит, Лев імператор мудрий та інші склали на честь свята пісні, які і нині прославляють Чесний Хрест.
Згадуючи Воздвижения Хреста, Церква прославляє особливо Божественну його силу як запоруку перемоги і життя, називаючи Хрест Животворящим.
При богослужіннях силу Хреста Церква споглядає в старозавітних образах і пророцтвах: у благословінні патріарха Якова, який, схрестивши свої руки, положив їх на синів Йосипових (Бут. XIVIII, 14), у піднятті руки Мойсеевої, коли він роз'єднав і з'єднав Чорне море (Вихід. XIV, 16, 27), у переможному піднятті рук і молитві Мойсея, який переміг Амалика (Вихід. XVII, 11—13), у народі Ізраїльському, що розділився на чотири частини (Числ. II), у мідяному змії, виставленому на жердині (Числ. XXI, 9), коли зупинили сонце, у Гівоні, для знищення ворогів (Нав. X, 12) та ін. За словами Церкви, Хрест є дерево життя і спасіння, дерево безсмертя, дерево розуму, ознаменування незбагненної Тройці.
На згадку і продовження свята Воздвижения Церква ухвалила воздвигати його 14 вересня (ст. ст.).
На всеношній відправі Хрест прикрашають квітами, як символ дерева життя, і кладуть на святий престол, туди, де лежить Євангеліє, кладуть на горне місце. Перед Хрестом ставлять світильник на всю ніч. Читається Євангеліє від св. Іоана (Ів. XII, 28—35).
Після великого славословія священик, в усьому облаченні, тричі кадить престол, на якому лежить Хрест, співаючи: «Святий Боже», далі підносить святий Хрест на голову і в супроводі свічників та під звуки дзвонів виносить його на середину храму до віруючих для поклоніння і цілування.
Статутом встановлено великий чин Воздвижения Хреста проводити на чотири сторони і двічі на схід. Після трикратного благословіння віруючих Хрест піднімається і опускається. При поклонінні співається: «Господи, помилуй!» 80 разів і при піднятті стільки ж, понижуючи і підвищуючи голос.
Вірні поклоняються йому і цілують при співі: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо». В Євангелії Церква згадує про суд Пілата і про розп'яття Ісуса Христа (Ів. XIX, 7—24).