Його Євангеліє змістовніше й докладніше, ніж попередні. Сам Лука вважав себе насамперед істориком. У своїй праці він життя Ісуса Христа пов'язав з історією Римської імперії і навів ряд хронологічних конкретних дат. Святий Лука на прохання Апостола Павла написав книгу Дії святих Апостолів. У ній, за словами Іоанна Золотоустого, багато уваги відведено Апостолу Павлу, який найбільше зробив для поширення віри Христової. Св. Ап. Лука проповідував віру Христову в Греції. В Солуні він був поставлений єпископом м. Македонії. Він був рукоположений Апостолом Павлом. Св. Апостол Павло називає його лікарем (Кол. IV, 14). Він пише: «Вітає вас Лука, улюблений лікар». Ап. Лука малював ікони. Ним написані ікони Божої Матері, а також ікони Св. Ап. Петра і Павла.
З переказів відомо, що за віру Христову вороги християнства повісили Луку на оливковому дереві в місті Ахаї на 84 році від народження. Тіло його при імператорі Константані 360 року було перенесено з Ахаї в Константинополь у церкву Петра і Павла разом з мощами Ап. Андрія і Тимофія. Філосторгій свідчить, що, коли переносили мощі Св. Апостола, до процесії підійшов хворий євнух Анатолій і допоміг нести тіло Луки. Під час перенесення він зцілився і став здоровим.
Є свідчення, що святкувати Ап. Луку почали в IV ст. У V ст. Анатолій Константинопольський, Лев Магістр написали пісні на честь Євангеліста Луки, які й зараз співає св. Церква, прославляючи св. Луку як Євангеліста, автора Дії святих Апостолів і як лікаря.
На «Хваліте» співаємо: «Ти навчився, Луко всеблаженний, більш науки лікування душ, ніж тіл, і, натхненний Божою мудрістю, до всього здатним показав себе, лікуючи і душі, і тіла. Ти завжди закликаєш людей до знання, підносиш до бажання Бога, на небо зводиш і молишся за всіх, що вславляють тебе».
Тропар свята: Апостол святий і Євангеліст Луко, молися до милостивого Бога, щоб прощення гріхів подав Він душам нашим.
З'явлення чудотворної ікони Божої Матері в Казані
(22 жовтня ст. ст. – 4 листопада нов. ст.)
28 червня 1579 року за царювання Івана Васильовича IV в Казані, при московському митрополиті Антони, при архієпископі Казанському Ієремії для зміцнення віри Христової серед магометян, що населяли Казанське царство, дев'ятирічній дівчинці Матроні з'явилась Богоматір. Вона просила розповісти про це духовним і світським властям міста, щоб вони взяли ікону її із землі, вказавши місце, де та знаходиться. З'явлення відбувалось тричі. Дівчинка спочатку про це нікому не говорила, а коли розповіла своїй матері, та не повірила. Після третього з'явлення дівчинка, ридаючи, сказала матері, що вона уві сні бачила ікону Матері Божої, з обличчя якої струменіло полум'я, що могло її спалити, і чула голос: «Якщо ти нікому не розкажеш, то я з'явлюсь в іншому місці, а ти загинеш». Мати розповіла про це архієпископу і воєводі міста. Вони не повірили матері. Мати сама почала копати землю і шукати ікону, але не знайшла. Шукали ікону й інші люди, але не знаходили. Ікону відшукала сама Матрона. Вона поставила її на тому місці, де її знайшла. З усіх кінців міста сходились люди, які молились до ікони і цілували її. Про дивну новину повідомили архієпископа і воєводу міста. Архієпископ відправив службу Пресвятій Богородиці і переніс ікону в найближчий храм. Ніс ікону на руках настоятель храму Гермоген. У храмі відслужив молебень патріарх. Про все це повідомили в Москву царю.
Цар Федір Іванович виділив кошти, і в 1595 році на місці з'явлення ікони був побудований храм та Богородицький жіночий монастир. Крім того, сам цар приніс велике пожертвування. В цьому монастирі прийняли чернецтво дочки і мати царя. З'явлення Казанської ікони Божої Матері святкується в Казані 8 червня, того дня, коли мати і дочка ходили до архієпископа і воєводи і повідомили про з'явлення ікони.