24 червня святкується різдво Чесного і Славного Пророка Предтечі Хрестителя Іоана; 29 серпня – усікновення Голови Святого Хрестителя Господнього Іоана; 24 лютого – перше і друге, а 25 травня третє обрітення Голови Святого Пророка й Предтечі Іоана і 12 жовтня – перенесення його правої руки з Мальти в Гатчину. В день Собору Іоана Хрестителя, 7 січня, Церква празнує перенесення руки його Євангелістом Лукою із Севастії в Анохію, звідти була вона перенесена в Халкідон і потім в Константинополь. Султан Баязет, оволодівши Царгородом, передав святу руку Іоана Хрестителя Мальтійським рицарям, які 12 жовтня 1779 року віднесли її, з іншими святинями, імператорові Павлу Петровичу в Гатчині. Зараз вони зберігаються в С. – Петербурзі у церкві Спаса Нерукотворного Образа.
Тропар свята: Пророче й Предтече пришестя Христового, ми не домислюємо, як достойно вшанувати тебе любов'ю, неплідність-бо матері й батькове мовчання розв'язалися славним і почесним народженням твоїм, і втілення Сина Божого проповідується.
В народі свято Різдва Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана збігається з відзначенням Івана Купала.
Як народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями.
У старих писаних джерелах Купала характеризується як поганський бог земних плодів, якому приносили в жертву хліб – основний плід землі.
З давніх-давен в Україні дівчата й хлопці виходили із села з радісними співами, розкладали вогнище на горі або десь у лісі поблизу ріки, танцювали навколо того вогнища й стрибали через вогонь.
Дівчата з трав і польових квітів плели вінки, пускали їх на воду і ворожили: який вінок тоне, та дівчина й заміж не вийде. Інші, сплівши вінки з богородської трави, святили їх у церкві та зберігали протягом цілого року. Під час хвороби людей чи тварин напували хворих настоєм із зілля тих вінків.
Головними атрибутами свята є Купало й Марена, що в різних місцевостях України готуються по-різному.
Коли вже потоплено Купала й Марену, то дівчата тікають від хлопців, щоб ворожити. Дівчата дістають з-за пазухи заздалегідь підготовлені свічі, запалюють їх і кожна ліпить до свого вінка, а потім ті вінки пускають на воду. І ось у темну Купальську ніч на спокійній поверхні води пливуть десятки вінків із золотистими вогниками, віщуючи дівочу долю. А дівчата в цей час ідуть понад річкою і співають.
В окремих місцях вінки виловлюють хлопці і розшукують по них дівчат, бо, за умовами свята, той, хто розшукає дівчину, має поцілувати її.
Наші давні предки мало знали про спорові рослини, а тому вірили, що вони повинні цвісти. Існує вірування, що чоловік, здобувши цвіт папороті, стає всезнаючим і всебачачим. Папороть цвіте дуже короткий час, тільки одну мить у ніч під Івана Купала, а тому здобути цю квітку дуже важко, тим більше, що той цвіт бережеться від людей самою нечистою силою. Отже, хто хоче здобути цвіт папороті, той мусить перехитрити самого чорта.
В наш час народні звичаї відзначати Івана Купала продовжуються і в різних місцевостях України мають своє забарвлення.
Свято Відсічення Голови Святого Пророка Предтечі в народі називають Головосіка.
В цей день не варять борщу, бо в цей день гріх їсти борщ. Віруючі люди не беруть у цей день в руки ножа, навіть хліб ламають руками. Нічого не можна рубати сокирою і пиляти пилкою.
Цього ж дня суворо дотримуються посту. Не можна різати нічого, що нагадує собою голову, бо може потекти кров.
Збирається останній цвіт звіробою, заливають його горілкою й тримають як ліки протягом року.
Святих апостолів Петра й Павла
(29 червня ст. ст. – 12 липня нов. ст.)
Свята Церква святкує в один день пам'ять двох апостолів Петра й Павла, які своїми стражданнями і великомученицькою смертю засвідчили свою віру в Христа. Найважливіші події з їхнього життя описані в Євангелії і Діяннях святих апостолів. Правила християнської віри написані ними в Посланнях, з яких два належать апостолові Петру і чотирнадцять апостолові Павлу.
Св. апостол Петро, який спершу мав ім'я Симон, родом з Віфсаїди. Єврей, син Іони, старший брат Андрія Первозванного, був рибалкою, одружений (Матв. VIII, 14—15) і мав дітей. За словами св. Золотоустого, був людиною палкою, неграмотною, простою, бідною і богобоязною. Спочатку його привів до Господа брат Андрій – тоді ж Господь дав йому ім'я Кифа, по-сирійському «скеля», або Петро по-грецькому, тобто «камінь» (Іоан. І, 40—42).