Їдуть Василь з Петром. Петро за кермом. Зупинились, взяли пасажира. Помчали далі, швидкість неймовірна. Пасажир просить Василя:
— Скажіть, щоб їхав тихіше!
— Е-е, якщо кума розбудити, він ще швидше поїде.
— Куме, про що задумались?
— Та от проблема: вечеряти пізно, снідати рано.
Їдуть куми у потязі до Львова. Звісив кум Іван ноги з верхньої полиці прямо перед носом у кума Миколи. Той питає:
— Куме, ви шкарпетки міняєте?
— Виключно на горілку!
— Оце, куме, їхав учора в електричці. Заходить контролер і дивиться на мене так, ніби я без квитка.
— А ви, куме?
— А я подивився на нього так, ніби у мене квиток є!
Пливуть куми на пароплаві. Милуються красою.
— Куме, гарно!.. А як, не дай Боже, почне тонути цей пароплав, ви плавати вмієте?
— Не вмію, куме, але вмію голосно кликати на допомогу на шести мовах.
— Куме Іване, у тебе сарай горить! — кричить кум Петро.
— Галю! Давай вечерю, бо треба швидше йти гасити! — волає Іван.
— Кумо, ви не боялися летіти літаком?
— Перший раз, кумо, боялася.
— А потім звикла?
— Ні, потім вже не літала.
— Мені, куме, сьогодні приснилося, що я кінь і з’їв цілий віз трави!
— Заспокойтеся куме, то ж був сон.
— А де ж подівся мій солом’яний матрац?
— Кумо, ви сьогодні у район їздили?
— Ага. До окуліста.
— І що?
— Він мені букви показував. Дивилася і не вгадала жодної.
— Куме, як по-вашому, що таке здоров’я?
— Це, куме, коли кожного дня болить в іншому місці.
— Куме, у мене сьогодні голова крутиться!
— Бачу, куме, бачу.
— Куме, скільки цигарок ви викурюєте за день?
— Як коли, куме. Це залежить від того, скількох знайомих за день я зустріну.
— Куме, як вам новий слуховий апарат?
— Та, куме, я вже тричі заповіт змінював!
Кум Іван зустрічає кума Петра, у того рука в гіпсі.
— Що сталося?
— Врізався в гараж.
— Машину розбив сильно?
— Та я пішки йшов.
— Кумо, дієта не допомагає, не худну.
— Більше рухайтесь.
— Я ж і так на роботу пішки ходжу.
— А ви не пробували на маршрутці їздити?
— Куме, що треба робити, щоб шлунок не болів?
— Я, куме, читав у газеті, що треба кожного ранку випивати склянку окропу.
— Куме, вже двадцять років я п’ю те, що ви кажете, правда, жінка називає це чаєм.
— Куме, завтра 1 квітня — день дурня! Давай наших жінок якось обдуримо.
Кума, яка несподівано підійшла ззаду:
— День дурня, телепні, а не дурепи!
— Кумо, чому такі засмучені?
— Погано сплю.
— Пийте снодійне.
— Вип’ю. Посплю 8—10 годин. А потім все-таки погано сплю.
Ліг кум Петро відпочити. Приходить жінка і починає його «пиляти»:
— Ти все лежиш! Он кум Іван крутиться, і те, і те в дім приносить!
Кум Петро мовчить.
— Он сьогодні телевізор новий приніс, величезний. І знову побіг гроші заробляти.
Кум Петро встає і йде з хати. Жінка:
— Ти куди?
— До куми телевізор дивитися.
Галя питає у Петра:
— Що подарувати тобі на день народження?
— Хвилину мовчання.
— Куме Петре, через два тижні ти забудеш, що Галя від тебе пішла.
— Не забуду!
— Невже?
— Я їй хутро в кредит на рік купив!
— Все! Розлучився!
— Як? Куме, ти ж залишив двійко діточок і змушений будеш платити аліменти — п’ятдесят відсотків від зарплати!
— То вона у мене відбирала всю зарплату, а тепер я матиму свою законну половину!
— Куме, чому ви просите, щоб вам зменшили зарплату?
— Жінка каже, що якби я стільки не заробляв, вона вже давно пішла, б від мене.
— Куме, ви такий незграбний; до речі, штовхнули мою Галю!
— Які проблеми, заспокойтеся, куме: он моя Наталка стоїть, ідіть штовхніть.
— Куме, чому сумуєш?
— Та моя Галя з драбини впала.
— Розбилася?
— Хіба вона вміє по-людськи розбитися? З першого щабля впала.