Опинившись між двох вогнів, Центральна Рада наївно сподівалась зберегти нейтралітет в океані відкритого класового протистояння. I коли, скажімо, 3 грудня (за старим стилем) генеральний секретар у продовольчих М. Ковалевський офіційно заборонив вивезення продовольства (врешті-решт Українська Народна Республіка визнана, до речі, Раднаркомом РРФСР, могла розпоряджатися своїми хлібними ресурсами як вважала за потрібне), то російські більшовики негайно звинуватили Центральну Раду в тому, що вона перешкоджає вивезенню хліба з України.
Доктор філософських наук, професор Іван Валько в журналі "Україна" (1990. - № 16. - С.2) наводить кілька цікавих документів, які до певної міри прояснюють ситуацію: "Водночас того ж 1-го січня він (В. I. Ленін. - О.Р.) підписує такий документ:
"Про призначення надзвичайного комісара України.
Тов. Сергій Орджонікідзе призначається тимчасовим Надзвичайним комісаром Району України для об'єднання дій функціонуючих там радянських організацій в усіх галузях їх роботи (військової, продовольчої, банкової та ін.).
Затверджено Ленін".
Які повноваження були у надзвичайних комісарів, відомо. У примітці вказано, що цей документ вперше надруковано 1945 року.
15-го січня Ленін пише до Морського революційного комітету: "Прошу вжити екстрених заходів, щоб дати негайно в розпорядження тов. Тер-Арутюнянца 2000 матросів для воєнних дій проти буржуазної Ради". У ці ж дні він шле телеграми в Харків Антонову-Овсієнку і Орджонікідзе з вимогами: "Дуже й дуже просимо вжити якнайнещадніших революційних заходів. Просимо послати загін абсолютно надійних людей. Усіма засобами просувати вагони з хлібом у Петроград, інакше загрожує голод. (...) Ради бога! Ленін".
Далі Іван Валько цілком слушно зауважує: "Багато історичних документів я перегорнув, та абсолютного обгрунтування такого ультиматуму (йдеться про цитований ультиматум РНК до Центрально! Ради. - О.Р.) виявити не вдалось (підкреслення моє. - О.Р.). До речі, у примітці до цього документа історики написали: "Далі текст написаний Л. Д. Троцьким, з виправленнями В. I. Леніна і Й. В. Сталіна". (...) До речі, в ультимативних вимогах РНК до Ради про хліб, продовольчі справи не згадувались жодним словом".
Основне звинувачення РНК РРФСР на адресу Центрально! Ради полягало в тому, що, мовляв, козачим частинам не перешкоджалось повернення на Дон, а більшовицьким військам із Росії пропуск через територію України на південь не давався. Та навіть з елементарних міркувань зрозуміло, що забороняти козакам повертатися з фронту на батьківщину, на Дон, більш ніж протиприродно. До того ж на боці Дону значка військова сила, якої Україна не мала. З іншого боку, в Центральній Раді прекрасно усвідомлювали, що пропуск більшовицьких військ для боротьби з Каледіним неминуче втягує Україну у війну й може призвести до насильницької совєтизації республіки, чого, зрештою, і не приховувала РНК РРФСР.
У "Журналі засідання Генерального Секретаріату від 15/28 грудня 1917" року зафіксовано, що, згідно з повідомленням генерального секретаря Єщенка, "сил для боротьби з більшовизмом у Генерального Секретаріяту немає. Він спирається на залізничників, які зупиняють наступ більшовиків. Щоб підтримати їх, вірно на них спертися, потрібні гроші".
В цьому ж документі читаємо далі:
"П е т л ю р а підтверджує, що становище дуже грізне. Основна причина - брак грошей (...) Треба виділити із складу Генерального Секретаріяту трупу секретарів з особливими уповноваженнями щодо охорони Республіки. Коли нема вільних грошей, треба конфіскувати налічні капітали, де б вони не були.
П о р ш пропонує негайно випустити українські гроші і тимчасово конфіскувати капітали ощадних кас. Коли робітники, військо не одержують грошей, от де крах Республіки...
П е т л ю р а каже, що війська дуже мало...
Ш а п о в а л повідомляє, що в Харкові всіма більшовицькими силами командує барон Розен, німецький офіцер, Антонов тільки ширма. В Харкові більшовики їздять на автомобілях із плакатами "Смерть українцям".4 Треба розірвати цілком з Совітом Народних Комісарів і розпочати рішучу боротьбу з більшовиками. Продовольча справа в сучасний момент - засіб війни...
В и н н и ч е н к о каже, що всі ті засоби, які пропонують генеральні Секретарі - Єщенко і Шаповал - занадто серйозні, щоб їх можна було вжити без крайньої для цього потреби. Раніше треба запитати Совіта Нарід. Комісарів, чи воює він чи ні; тільки тоді можна зважитися на такі рішучі засоби боротьби. Крім того, треба зробити учот військових сил і зброї.