Певно, що ні, сказав Ґофф, усе в нормі.
І ледве я встигла губами торкнутися качки, сказала Тетті, й відправити в рот перший шмат, аж тут саме Леррі узявся гоцати в моїй матці.
У вашій майці, сказав містер Геккет, чи манці?
У матці, сказала Тетті.
В її, сказав Ґофф, матці.
Це ж треба, сказав містер Геккет, щоб так недоречно.
Але поки Леррі, сказала Тетті, вистрибував там, мов щупак, я продовжувала собі їсти, пити й невимушено розмовляти.
Мало кому випадає зазнати подібне, сказав містер Геккет.
В окремі моменти, вірите, я була певна, ще мить — і він вивалиться на підлогу мені під ноги.
Боже праведний, вам здавалося, ніби він візьме й вислизне з вас, сказав містер Геккет.
Але на моєму обличчі жодна рисочка не здригнулася, сказала Тетті. Скажи, любий.
Жодна рисочка, сказав Ґофф.
І почуття гумору я не втратила. От так пудинґ, сказав, пригадую, містер Беррі, обернувся, всміхнувся, який, каже, дивовижно смачний пудинґ, сам у роті тане. Хіба ж тільки в роті, сер? відповідаю йому, не вагаючись ані миті, хіба ж тільки в роті, шановний сер? Тут головне, я скажу вам, щоб не перецукерити його.
Не пере — що? сказав містер Геккет.
Не перецукерити, сказав Ґофф, ну, щоб цукру не забагато було.
А коли дійшла черга до кави й лікерів, то, що вам сказати, такі пологові перейми пішли, містере Геккет, під нашим бенкетним столом, клянуся вам!
Так, це були вони, пологи, сказав Ґофф.
Але ж ви знали, що вона вагітна, сказав містер Геккет.
Як вам сказати, сказав Ґофф, розумієте, я, власне, тобто…
Тетті замахнулася і по-свійському ляснула містера Геккета по стегну.
Він думає, що я соромлюся, вигукнула вона. Ха-ха-ха-ха. Ха-ха. Ха.
Ха-ха, сказав містер Геккет.
Я не на жарт тоді занепокоївся, це правда, сказав Ґофф.
Потім усі пішли геть, сказала Тетті, правда, було таке?
Так, було, сказав Ґофф, ми гуртом подалися до більярдної, щоб зіграти у пірамідку.
Ну а я подерлася вгору, чіплялася де руками, а де коліньми за сходинки, всі килимки пообдирала.
Отак було боляче, сказав містер Геккет.
А через три хвилини я стала матір’ю.
Без ніякої допомоги, сказав Ґофф.
Усе своїми руками робила, сказала Тетті, усе геть.
А пуповину зубами перегризла, сказав Ґофф, бо не було під рукою ножиць. Що ви на це скажете?
А могла б, якби треба було, коліном притиснути і розірвати, сказала Тетті.
Я часто собі міркую, сказав містер Геккет, от як почувається людина з відрізаною пуповиною?
Мати, сказав Ґофф, чи дитина?
Мати, сказав містер Геккет. Мене ж як-не-як не в капусті знайшли, сподіваюся.
Мати, сказала Тетті, відчуває полегкість, неймовірне полегшення, так, наче гості подалися, нарешті, додому. А всі мої наступні пуповини перерізав професор Купер, але почувалася я завжди однаково, так, наче скинула велетенський тягар.
А потім ви перевдяглися й спустилися долі, сказав містер Геккет, підтримуючи немовля за ручку.
Ми чули крики, сказав Ґофф. Уявляєте, як вони здивувалися? сказала Тетті.
Крімові тоді, пригадую, вдавалися дивовижні удари, неперевершені, сказав Ґофф. Я ні до, ні після того не бачив нічого подібного. А якого дуплета він зафугував тоді в дальню лузу! Шансів — ніяких, здавалося б, але він підходить, довго-довго мантачить кінець кия крейдою, а тоді — бемць! Ми всі отетеріли.
Ризикований хлопець, сказав містер Геккет.
Філігранний, повірте, удар, сказав Ґофф. Примірявся він, примірявся, аж тут крик. Я не наважуся повторити той вираз, яким він тоді прохопився.
Бідний Леррік, сказала Тетті, хіба ж то його провина.
Ой, не кажіть, сказав містер Геккет, що тут казати.
З небом на північному заході, коли сонце сідає, сказав Ґофф, робиться щось незбагненне.
Так, небеса у нас любострасні, сказала Тетті. Все начебто вже скінчилося, коли — бемць! вони знову спалахують і сяють іще бучніше, ніж до того.
Так, сказав містер Геккет, протуберанці не сплять.
Бідний містер Геккет, сказала Тетті, бідний наш любий містер Геккет.
Так, сказав містер Геккет.
А гленкулленські Геккети вам часом не родичі? сказала Тетті.
Саме там я впав із драбини, сказав містер Геккет.
А скільки вам років було тоді? сказала Тетті.
Рік, сказав містер Геккет.