- Ти, брате, щось поплутав! Говориш про демократію, а пропонуєш ліквідацію вибраних представників.
- Вибраних ким? - уїдливо запитав Буркун. - Уяви собі Петлюру, Коновальця й Міхновського з його ідеями. В загальних виборах їх напевно підтримав би ввесь нарід!
- Ну, добре! Засудили комуну! А чи комуніст може бути добрим українцем? - запитав хтось.
За відповідь знову взявся Буркун, злегка підсміхаючись:
- Ех, ви, смішні «галічмени»! Ви не маєте найменшого поняття про те, яким було наше життя на протязі останніх двадцяти років під проміннями «ясного сонечка»! Нам комуністи не страшні! До речі, їх у нас є зовсім мало, а якщо вони є, то тільки із причини «корита». Коли б в Україні можна було провести цілковито вільні вибори, їх нараховувалося б не більше як п'ять відсотків. Але дуже небезпечними є власне тих п'ять відсотків українських яничарів, які вислуговуються Москві і мстяться над населенням!
- Чи ж може бути комуніст добрим патріотом? - насмішкувато запитав Журба.
Запорожець аж підскочив, блиснувши очима, й заговорив гарячковим голосом:
- А чому б ні?… Скільки їх, колишніх комуністів, сьогодні в УПА, й навіть на високих становищах. Правда, люди з підсовєтської України втратили надію на визволення власними силами. але на це є ми, упісти! - він із гордістю показав пальцем на свої груди.
Прислухаючись до дискусії, Чумак почувався задоволеним. Добре, що нарід вихований і вміє думати. Дуже мудро зробив Коновалець, що не організував політичної партії, а поклав натиск на Організацію Українських Націоналістів, завданням якої є здобуття Української Держави!
Перед вечором, коли трактор знову почав торохкотіти, до штабу куреня покликали місцевих друзів - Бурого, Зеленого, Козла й Зенка. Вони мали виконувати функції зв'язкових.
Увечері відбулася збірка й був даний наказ, призначаючий кожній сотні й деяким чотам терен їхніх акцій. Подано також час початку загальної акції та місце збірного пункту й пояснено, що у випадку, коли деякі села вже є заселені поляками, їм треба наказати вибратися з хат, і лише тоді ці хати підпалювати. Командир Байда ще раз підкреслив і пригадав повстанцям, щоб у часі акції поводили себе так, як личить воякам Української Повстанської Армії. Якби десь вони зустріли ворога й він ставив опір, то його треба вигнати бойовим ударом, а тоді продовжувати виконання дорученого завдання.
Розділ 18. ВИСЕЛЕНІ СЕЛА
Вже добре стемніло, як курінь вирушив на призначені місця, по чотах. Чота Залізняка нараховувала тепер 56 осіб і виглядала більше на сотню, ніж на чоту. Вона мала почати акцію на якомусь присілку, поміж селом Дуньковичами й містом Журавицею, де у військових касарнях стаціонувала велика ворожа залога.
Зв'язковий Козел вів чоту до призначеного місця. Перехід відбувався польовими доріжками, але ніч була дуже темна, й із поведінки Козла помічалося, що він не має цілковитої певности щодо напряму, Військова карта тут не допомагала, бо на ній не були позначені лани жита й вузькі межі. Направо у віддалі кількох кілометрів маячила заграва освітленого Перемишля, який на протязі кількох останніх років пережив кількох окупантів, і кожний із них мав до старовинного княжого міста однакові претензії. Здалеку доносився гуркіт пролітаючих потягів і виття льокомотивних сирен. А довкруги темні села, попри які проходили повстанці, їхніх мешканців переселили й розсипали по території колишньої Німеччини, яка після війни була прилучена до комуністичної Польщі.
Акція мала розпочатися через п'ять хвилин. Зв'язковий Козел вів чоту приспішеним кроком, але непевно. Звертав то вліво, то вправо. Всі бачили, що він зблудив. Уже надійшов призначений для акції час, а ніякого присілка й поблизу не було. Аж раптом поміж деревами з'явилися якісь світла.
- Бігом! - скомандував чотовий.
За кільканадцять секунд здивована чота опинилася під якимсь високим муром, їх пізнав зв'язковий Козел і сказав, що це військові кошари в місті Журавиці. Чота відступила яких сто кроків назад, і почалася дискусія над тим, що робити. Адже ж цілий курінь чекав на початок акції, а чота знаходилася на віддалі майже трьох кілометрів від призначеного їй місця.
- Биймо по кошарах, - запропонував Чумак, і кулеметники вже поставили кулемети на становища.