Важливе значення для пізнання біографії, політичної і літературної діяльності Т. Мора має його багата епістолярна спадщина.
Проте найпомітнішим, найоригінальнішим і найвпливовішим твором Т. Мора стала «Золота книжечка, така ж корисна, як забавна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія», відома під скороченою назвою «Утопія». Вона не тільки принесла авторові славу й визнання за життя, а й обезсмертила його ім’я навічно. Бо «Утопія» — один з вершинних творів епохи Відродження, новаторський за своїм задумом, вмістом і формою, знаменне й самобутнє явище не лише в літературному процесі того часу, а й в контексті світової літератури. Названа вона «Золотою книжечкою» (за своїм розміром вона справді невелика), бо епітетом «золотий», в значенні «прекрасний», «чудовий», прийнято було вже в античності характеризувати твори, які відзначалися художньою цінністю і глибоким змістом. Таким епітетом наділив свій роман римський письменник І ст. Апулей з Мадаври, назвавши його «Метаморфози, або Золотий осел». Очевидно, сам Мор усвідомлював новаторство й цінність свого твору, коли назвав його «Золотою книжечкою», та й заслуговує він цієї назви, бо проблематикою далеко випередив своє століття.
«Утопію» написав Т. Мор у 1515—1516 рр. Роботу над нею розпочав улітку 1515 р. під час перебування у Фландрії, куди виїхав у складі англійського посольства для ведення переговорів з делегацією кастільського принца Карла (пізніше — імператора Карла V) у справі відновлення торгівлі між Англією та Нідерландами, і закінчив у Англії. За словами Еразма Роттердамського (лист Ульріху Гуттену від 23 липня 1519 р.), Т. Мор спочатку написав другу книгу «Утопії» — саме ту, де розповідається про ідеальну державу утопійців, а потім — першу, отже, друга книга «Утопії» була розпочата і, можливо, закінчена у Фландрії, а перша створена в Англії. Вийшла «Утопія» з друку 1516 р. в бельгійському місті Лувені завдяки заходам Еразма Роттердамського й Петра Егідія (лист Т. Мора цьому гуманісту було вміщено перед текстом «Утопії»). Еразм і Егідій подбали і про наступні видання «Золотої книжечки».
Поштовхом для написання першої книги «Утопії» послужив удумливий і критичний аналіз англійської дійсності та громадянський біль з приводу соціальної несправедливості, яка панувала тоді в Англії. Для другої книги зразок комуністичного суспільства Мор знайшов у діалозі Платона «Держава», на який він не раз посилається в своєму творі з тією, однак, різницею, що у Платона немає соціальної рівності, притаманної «Золотій книжечці», в той час як соціальна рівність і рівність політичних прав громадян стали невід’ємними атрибутами всіх пізніших утопічних романів.
«Утопія» написана у формі розмови, яка нібито мала місце між автором — Т. Мором, його нідерландським другом, відомим гуманістом П. Егідієм, та якимось Рафаїлом Гітлодеєм, особою вигаданою, португальським моряком, який нещодавно вернувся з далеких мандрів і зумів побачити чимало країн, у тому числі й незвіданий досі острів Утопію, де він начебто прожив п’ять років і ніколи звідти не виїхав би, якби не бажання розповісти про його досконалий суспільний лад. Сама назва «Утопія», утворена Мором штучно з двох давньогрецьких слів: ου — «не» та іменника τοποs — «місце», тобто «неіснуюче місце», «неіснуюча країна». Розповідь про подорож у незвідану країну ріднить «Утопію» з давньогрецькими романами Евгемера й Ямбула, в яких мовиться про щасливе життя на фантастичних островах. Крім того, в ній відбилося тодішнє уподобання до описів подорожей, викликане великими географічними відкриттями, починаючи від Колумба. Перша книга «Утопії» містить сміливі міркування Рафаїла Гітлодея про соціальне й економічне становище Англії наприкінці XV — початку XVI ст. Собі самому Т. Мор відводить роль слухача, який нібито лише переповідає розповідь моряка, насправді ж устами Гітлодея висловлені його власні погляди. Така обережність не була зайвою в умовах деспотизму, тим паче, що ця книга по суті являє собою памфлет, нещадну критику соціально-економічного укладу Англії часів автора «Утопії». В ній змальована невідрадна картина соціального лиха й злиднів, які випали на долю найбільшої частини населення Англії — селянства. Річ у тім, що великі землевласники насильно виганяли селян з їхніх ділянок і перетворювали орні землі на пасовиська для овець, щоб постачати вовною мануфактури. Таке насильне захоплення селянських земель латифундистами, так званий процес обгороджування, призводило до обезземелення й повного зубожіння селянських мас. Цей процес, який означав початкове нагромадження капіталу, відповідав інтересам великих землевласників-феодалів й заодно промислової буржуазії, яка з’явилася на арені історії, але приніс неймовірні страждання трудовому люду. Характеристика розорення й зубожіння селянства в результаті обгороджування настільки достовірна, що К. Маркс узяв її до уваги при написанні 24-го розділу першого тому «Капіталу», присвяченого виникненню капіталізму в Європі.