Малиновкін перечитав записку і замислився. Чому Жанбаєв поводить себе так таємниче? Чому не показується Єршову? Невже справді ще не довіряє йому?
Ясно, що Жанбаєв страшенно обережний. Недарма дали йому шпигунську кличку «Привид». Майору не слід було їхати на це побачення самому. Треба було б взяти і його, Малиновкіна, з собою або послати по цій дорозі на велосипеді. У хазяйки висить в коридорі чийсь велосипед — можна було б ним скористатися.
Та наказ є наказ. Малиновкін знищив записку, погасив світло і повернувся до своєї кімнати. На вулиці Єршова тепер не було видно. Мабуть, він зайшов у будинок Джандербекова. Подивившись на світний циферблат годинника, Малиновкін знову влаштувався біля вікна. Було пів на дванадцяту. Через півгодини Єршову треба було виїхати з дому на мотоциклі.
Малиновкін ще дуже мало працював у контррозвідці. Він начитався і наслухався різних оповідань про контррозвідку, і йому все здавалося перебільшено складним, повним романтики і таємничості.
Мріючи про небезпечну оперативну роботу, він півроку провів в одному з відділів, підлеглих Сабліну. Поки все було для нього більш-менш новим, йому ця робота не здавалася обтяжливою; але як тільки йому здалося, що він «все збагнув», юнак почав нудьгувати за «справжньою роботою». Він не розумів, що саме буденні справи і гарантували успіх героїчних епізодів, бо були підготовкою до рішучої сутички з ворогом, розвідкою його позицій.
Діставши завдання супроводжувати майора в небезпечному заході, Малиновкін зрадів надзвичайно. І от тепер, коли є реальна можливість якщо не активно діяти, то вже, в. усякому разі, зустрітися із справжнім ворогом віч-на-віч, його знову усували від цієї небезпечної справи.
Малиновкін важко зітхнув і, зачинивши вікно, сперся ліктями на підвіконня. Час був уже Єршову виходити на вулицю.
Та ось хвилинна стрілка перейшла за дванадцять. От уже п'ять… сім… десять хвилин на першу. Чого ж Андрій Миколайович затримується, заснув, чи що?
Малиновкін почав нервувати. З'явилося бажання підійти непомітно до вікна кімнати Єршова і постукати чи кинути в нього жменю піску. Але ні, не міг досвідчений контррозвідник майор Єршов, який пройшов школу в знаменитого Астахова, заснути в такий напружений момент!
«А що, коли Єршову хто-небудь перешкодив виїхати вчасно? — виникла нова думка. — Мабуть, майор пішов з дому городами, щоб не привернути нічиєї уваги…»
Було вже чверть на першу. Малиновкін дістав з чемодана рацію, включив її на прийом, надів навушники і обережно почав настроювати то на одну, то на іншу хвилю короткохвильового діапазону. Тоненький писк морзянки, уривки музики, чийсь басистий, розкотистий сміх, благаючий голос жінки, сухий тріск грозових розрядів і знову морзянка поперемінно були чутні в його навушниках.
Малиновкіну подобалася ця «ефірна суміш», як він її називав. Вона здавалася йому гарячим, напруженим диханням планети. З іноземних мов він знав тільки англійську і німецьку, але легко відрізняв за вимовою, за темпераментом французьку, італійську і іспанську мови. А слов'янські мови він розумів досить вільно, бо знав українську і білоруську.
Малиновкін звичайно любив робити догадки з уривків фраз, «виловлених з ефіру», коли не поспішаючи настроювався на потрібну йому хвилю. Цікаво було уявити собі, про що говорило і співало людство в ефірі.
Багато дечого можна було підслухати у навушниках в томливі години чергування. Але не тільки голоси людей і звуки музики говорили радистові, чим живуть люди і що їх хвилює. Комарине попискування морзянок теж могло розповісти багато про що: про небезпеку в морі, про зведення виконаних завдань, про прогнози погоди. Звуки радіотелеграфу були і головними носіями таємниць. Ними передавалися зашифровані відомості комерційного характеру, службові розпорядження і завдання, повідомлення таємних агентів і секретні розпорядження їхніх резидентів.
Малиновкін давно вже звик до цієї «ефірної суміші» і досить легко орієнтувався в ній. Але сьогодні він цікавився тільки морзянками в межах одного з діапазонів коротких хвиль і уважно прислухався до звуків у навушниках, ловлячи найменший шурхіт в ефірі.Була вже друга година ночі, коли Малиновкін вирішив, що Єршов, мабуть, не має можливості зв'язатися з ним по радіо або немає потреби в розмові.