— Не хочу тебе засмучувати, але, може, тобі ліпше пояснити нам, чому ти донесла на Марію? Боялася, що тебе відішлють додому абощо?
Одхилившись назад, вона нагородила мене Фатальним Поглядом — сам Орел запишався б,— і мені здалося, що я їй неприємний, чи запитання це неприємне, чи, може, те й те водночас, а потім Аляска відвернулася і, дивлячись у вікно, відказала:
— Немає ніякого дому.
— Ну, родина ж у тебе є...— відступивсь я. Вона вранці згадувала маму. Як може дівчина, яка три години тому Жартувала, ридати ридма?
Досі пропікаючи мене очима, Аляска сказала:
— Я намагаюся не боятися. Але все одно все псую. Все У мене летить шкереберть.
— О’кей,— мовив я.— Все о’кей.
Я вже взагалі не тямив, про що йдеться. Що далі, то незрозуміліше.
— Ти ж розумієш, у кого закохався, Пампушечку? У дівчину, яка тебе смішить, дивиться з тобою порно і п’є вино. А не в божевільне, люте стерво.
І якщо по правді, щось у цьому було.
різдво
а різдвяні канікули по домівках роз’їхалися всі — навіть начебто безпритульна Аляска.
Мені подарували гарного годинника і нового гаманця — «дорослі подарунки», як сказав тато. Але майже всі два тижні я навчався. Різдвяні канікули й не були справжніми канікулами — це був наш останній шанс підготуватися до іспитів, які почнуться наступного дня після нашого повернення. Я зосередився на математиці й біології — саме ці два предмети були реальною загрозою моїм планам заробити середній бал не нижче 3,4. Шкода, що я не можу сказати, ніби займався цим з любові до навчання, просто мені хотілося потім потрапити до пристойного коледжу.
Отож, майже повсякчас я сидів удома, вчив математику й запам’ятовував французькі слова — як і до навчання в «Калвер-Кріку». Ці два тижні дуже скидалися на моє життя до переїзду в «Калвер-Крік», хіба що батьки раділи мені більше, ніж зазвичай. Про поїздку в Лондон вони майже нічого не розповідали. По-моєму, вони почувалися винними. З батьками завжди така комедія. Я ж лишився в «Калвер-Кріку» на День подяки тому, що сам так захотів, а батьки все одно відчували докори сумління. Приємно, коли хтось через тебе відчуває докори сумління, хоча все-таки я волів би, щоб мама не плакала Щодня за вечерею. Вона все повторювала: «Я погана мати»,— а тато негайно заперечував: «Аж ніяк».
Навіть тато, ніжний, але не сентиментальний, іноді, коли ми дивилися «Симпсонів», казав, що сумував за мною. Я відповідав, що теж сумував,— я ж таки сумував. У певному сенсі. Вони в мене такі хороші. Ми ходили в кіно, грали в карти, і я розповідав їм різні цікавинки зі свого життя, не надто їх лякаючи, а вони слухали. Тато був агентом з нерухомості, але читав більше, ніж усі мої знайомі, обговорював зі мною, що ми проходили з літератури, а мама наполегливо просила, щоб я посидів з нею на кухні, й намагалася навчити мене готувати прості страви — макарони, яєчню,— оскільки «я тепер сам живу». І це попри те, що я не маю — і не хочу мати — кухні. І що я не люблю ні яєць, ні макаронів із сиром. Але до Нового року я навчився їх готувати.
Коли я їхав, вони обоє розплакалися, мама пояснила, що це просто синдром спорожнілого гнізда, але вони дуже пишаються мною і люблять мене. У мене самого клубок у горлі став, і я вже й не думав про День подяки. У мене є родина.
за вісім днів до
ершого дня після різдвяних канікул Аляска прийшла до нас у кімнату і сіла поруч з Полковником на канапі. Полковник був страшенно заклопотаний — ставив новий швидкісний рекорд на «Плейстейшні».
Аляска не сказала, що сумувала за нами або що рада нас бачити. Дивлячись на канапу, вона мовила:
— Вам реально потрібна нова канапа.
— Будь ласка, не говори до мене, коли я за кермом,— відказав Полковник.— Боже. Невже і Джефу Гордону доводиться з таким лайном миритися?
— У мене ідея,— мовила Аляска.— Пречудова ідея. Нам потрібно влаштувати передприкол, який збігається з атакою на Кевіна і його поплічників.
Я сидів на ліжку і читав підручник, готуючись до завтрашнього іспиту з американської історії.
— Передприкол? — перепитав я.
— Це прикол, завдання якого — заколисати пильність адміністрації,— відказав Полковник, дратуючись, що його відволікають.— Після нього Орел гадатиме, що одинадцятий клас уже прикол влаштував, і до справжнього приколу виявиться не готовий.