Выбрать главу

за шістдесят дев’ять днів після

а тиждень по тому, як я відшукав намальовану квіточку, я змирився з тим, що це нам нічого не дає,— зрештою, я не Банзан на м’ясному ринку,— до того ж клени довкола школи почали воскресати, а прибиральники знову заходилися стригти траву у дворі, й мені почало здаватися, що ми втратили Аляску остаточно.

По обіді ми з Полковником зайшли в гай неподалік озера і викурили цигарку на тому самому місці, де так багато місяців тому нас застукав Орел. Ми прийшли з зібрання, на якому Орел оголосив, що біля озера побудують ігровий майданчик імені Аляски. Вона полюбляла гойдалку, це правда, але ігровий майданчик? Лара на зборах підвелася — безсумнівно, вперше,— і сказала, що треба вигадати щось кумедніше, щось таке, що Аляска сама могла б зробити.

І тепер, сидячи на порослій мохом трухлявій колоді, Полковник мовив до мене:

— Лара мала рацію. Треба щось для неї зробити. Прикол. Щоб їй сподобалося.

— Поминальний прикол?

— Саме так. Поминальний прикол для Аляски Янг. Можемо зробити це щорічним святом. Минулого року вона вигадала одну ідею. Але хотіла відкласти цей прикол на дванадцятий клас. Але він класний. Дуже класний. Він увійде в історію.

— Ти розповіси чи ні? — запитав я, згадуючи той час, коли вони з Аляскою не посвячували мене в планування приколу «Ніч у сіннику».

— Певна річ,— відказав він.— Прикол називається «Зруйнування патріархальної парадигми».

А потім Полковник усе розповів, і мушу зізнатися, Аляска лишила нам справжній діамант, «Мону Лізу» шкільних пустощів, кульмінацію приколів усіх поколінь учнів «Калвер-Кріку». І якщо Полковник зможе це втілити, це навіки залишиться в пам’яті всіх у «Калвер-Кріку», а Аляска на менше й не заслуговує. А головна перевага в тому, що прикол не включає гріхів, за які можна вилетіти зі школи.

Полковник підвівся і струсив землю й мох зі штанів.

— Гадаю, ми їй заборгували.

Я погодився, хоч вона заборгувала нам пояснення. Якщо вона десь угорі, унизу, поруч, деінде, може, вона посміється. І тоді, можливо — тільки можливо,— дасть нам потрібну підказку.

за вісімдесят три дні після

а два тижні по тому Полковник повернувся з весняних канікул з двома нотатниками, списаними найдетальнішим планом майбутнього приколу, схемами різних місць, а ще цілим переліком проблем (сорок сторінок у два стовпчики), з якими ми можемо зіткнутися, і способами їх вирішення. Він прорахував час до десятої частки секунди, а відстані — до дюймів, тоді перевірив усі розрахунки ще раз, так наче не міг винести думку про те, що ми можемо знову підвести Аляску. А в неділю Полковник прокинувся пізно, перекотився на ліжку. Я читав «Галас і шаленство» Фолкнера, хоча мав прочитати ще в середині лютого, але, почувши, що він заворушився в ліжку, я звів погляд, і Полковник мовив:

— Збираємо всю банду.

Отож мені довелося вийти надвір, у похмуру весну, щоб збудити Лару з Такумі й забрати їх у кімнату №43. Банда, яка брала участь у приколі «Ніч у сіннику», зібралася в повному складі — за винятком одного члена, якого вже не повернеш,— обговорити «Поминальний прикол для Аляски Янг».

Ми втрьох сіли на канапі, а Полковник став перед нами і виклав план і наші ролі в ньому так збуджено, як не бувало з самого До. Скінчивши, він поцікавився:

— Питання є?

— Ага,— мовив Такумі— Це серйозно може спрацювати?

— Ну, по-перше, слід знайти стриптизера. А по-друге, Пампушечок повинен причарувати свого тата.

— Тоді гаразд,— мовив Такумі.— До справи.

за вісімдесят чотири дні після

овесни в «Калвер-Кріку» якоїсь п’ятниці по обіді скасовували уроки, і всі учні, вчителі й інший персонал збиралися в спортзалі на «Презентацію». Виступало двоє гостей — зазвичай запрошувалися маловідомі знаменитості, або маловідомі політики, або маловідомі вчені, які погоджувалися прочитати лекцію в школі за жалюгідні триста баксів, виділені шкільним бюджетом. Одного гостя обирав одинадцятий клас, а другого — дванадцятий, і кожен, хто бодай раз бував на «Презентації», погоджувався, що це нестерпна нудьга. Ми планували трохи пожвавити «Презентацію».

Нам треба було лише умовити Орла запросити в школу «доктора Вільяма Морса», «татового приятеля», «видатного дослідника сексуальних відхилень у підлітків».