Я охуїла. Це, блядь, політичні дебати?! В Чорнобилі?!
Свині заверещали ще дужче. Лосі почали скандувати свої гасла.
Почався справжній, курва, мітинг!
А потім, з дерев, наче десант, почали сипатися вони.
БІЛКИ!
І вони теж були на гречці. І, судячи з усього, ефект на них був найпотужніший!
Це були не просто білки. Це були, блядь, білки-анархістки! Всі в чорних пов’язках на мордах, з палаючими очима і з маленькими коктейлями Молотова, зробленими з жолудів і смоли, в лапках!
– ГЕТЬ УСІХ! – заверещала їхня лідерка, яка сиділа на плечі у лося-демократа. – Не треба нам вашої сраної толерантності! І вашого патріархального порядку – теж! Свобода або смерть! Рівність для всіх видів, гендерів і орієнтацій! СМЕРТЬ ПРИГНІЧУВАЧАМ!!! ВЛАДА – БІЛКАМ!!!
І з цим криком вона кинула свій палаючий жолудь прямісінько в середину натовпу.
*БУМ!*
Почалось.
ПЕКЛО.
Свині-націоналісти з ревом кинулись на лосів-демократів. Лосі почали відбиватися рогами і копитами. А зверху, як справжні ангели хаосу, білки-анархістки закидували всіх палаючими снарядами, стрибаючи з гілки на гілку і верещачи свої радикальні гасла.
Ліс перетворився на поле бою. Три, блядь, ідеологічно протилежні фракції, народжені з нашої гречки, влаштували громадянську війну!
Ми з Хвоєю сиділи на руїнах нашого колеса огляду і дивились на це божевілля.
Я почала сміятися. Просто істерично реготати.
– Хвоє… ми… ми ж генії! Ми не створили тупу армію мутантів! Ні! Ми, блядь, створили ЦІЛЕ СУСПІЛЬСТВО! З політичними партіями, ідеологіями, конфліктами! Ми породили цивілізацію!
Хвоя дістала свій записник. Вона дивилася на битву, і в її очах було… натхнення.
– Політика, – прошепотіла вона, записуючи. – Це лише поезія ненависті, написана кров'ю на пергаменті чужих ілюзій… Це… це чудово.
Так. Це було чудово. Ми провалили план Вельможі. Але ми, курва, створили щось набагато більше. Ми запалили вогонь історії. Питання було лише в тому, хто в цій війні переможе. І чи залишиться після неї хоч щось, окрім попелу і шерсті. Та яка, в сраку, різниця. Це було наше дітище. І це було прекрасне, самознищувальне видовище.
На це можна було дивитись вічно. Свині-наці, лосі-ліберали і білки-анархістки влаштували в лісі таке, блядь, криваве місиво, що будь-який випуск новин на їхньому фоні виглядав, як дитячий ранок. Це був хаос. Чистий, дистильований, прекрасний хаос. Але… він був якийсь… неорганізований. Безцільний. А я, Дзиґа, не можу дивитись на безцільний хаос! Це неефективно!
Я спостерігала за цим безладом ще день. Потім два. А на третій мене, сука, ЗАЇБАЛО. Це ставало нудним. Вони просто бігали колами і пиздили один одного! Де стратегія? Де дисципліна? Де, курва, військова міць, яку можна направити на Київ?!
Я залізла на тушу нашого переможеного гігантського ловеласа-лося, який вже почав трохи припахувати, що надавало моменту ще більшої урочистості.
– А НУ, ВСІМ ЗАВАЛИТИ ЇБАЛА!!! – закричала я так, що, здалося, з дерев посипались не тільки білки, а й шишки з дятлами.
Бійка миттєво припинилась. Всі звірі, брудні, в крові і реп’яхах, підняли на мене свої пики.
– СЛУХАТИ СЮДИ, МІШКИ З М’ЯСОМ! ВАШІ ПОЛІТИЧНІ СРАЧІ ЗАКІНЧЕНО! Відсьогодні в лісі вводиться ВОЄННИЙ СТАН! Оголошується ТОТАЛЬНА, БЛЯДЬ, МОБІЛІЗАЦІЯ!!!
В рядах свиней і лосів прокотився стривожений гомін.
– Яка мобілізація?! Це порушення моїх прав! – вигукнув якийсь інтелігентний лось.
– Заткнись, рогата демократія! Ми створюємо АРМІЮ! Єдину, непереможну, об'єднану! Свині, лосі, віднині ви – брати по зброї! – я зробила драматичну паузу. – А білки… та похуй на них, вони занадто їбануті. Хай собі бігають.
– Але ми їх ненавидимо! – прохрипів сікач-націоналіст.
– ІДЕАЛЬНО! – вигукнула я. – НЕНАВИСТЬ – ЦЕ ЧУДОВИЙ КЛЕЙ ДЛЯ ВІЙСЬКОВОГО КОЛЕКТИВУ!
І ми почали будувати. Це був, сука, наш Шоушенк. Наш Алькатрас. Ми з Хвоєю назвали його **«Табір Бойового Братерства та Примусового Порозуміння №1»**. Збили з гілок якусь подобу бараку, обнесли все парканом з колючого дроту, який свині самі на собі і принесли.
А потім почався набір рекрутів. Це було весело. Ми з Хвоєю стояли на вході, як два цербери.
Підходив лось, починав щось бубоніти про конвенції і свободу волевиявлення, і отримував від мене потужного копняка під зад, що аж роги дзвеніли! *ПОШОВ, БЛЯДЬ, ЗАХИЩАТИ ІДЕАЛИ В.С.А.С.!*
Підбігав кабан, починав хрюкати про чистоту кабанячої раси і традиційні цінності… і отримував мовчазний, але дуже болючий удар лопатою від Хвої.