– Ня? – кашляє вона.
Робить крок назад – вступає в таз з монтажною піною! «НЯ!!!». Махає руками, зачіпає розтяжку – з антресолі на неї виливається смола! Вона тепер в пір’ї і смолі, як опудало! Біжить вперед – підлога під нахилом! Вона ковзає, верещить "НЯЯЯЯЯ!!", влітає в кухню! Там вентилятор розкидає на неї порізаний дощик і биті іграшки! Вона вся блищить і кровоточить!
Падає на стілець – а він з секретом! З-під сидіння вистрілює подушка-пердушка, начинена перцем!
"АПЧХІ-НЯ!!!".
Вона біжить до шафи, думаючи там сховатись! Відкриває дверцята – і тут головний калібр! Велетенське ГУМОВЕ ДІЛДО на пружині від "КАМАЗу"!
БДЗИЩЬ!!!
Воно влітає їй у відкритий рот, заштовхує звук "НЯ" їй назад у шлунок, її очі вилазять з орбіт, як у того щура з «Льодовикового періоду»! Вона давиться, дригається, і тут пружина розтискається! Її як з катапульти викидає назад через весь коридор, вона пролітає через розбите електриками вікно (дев'ятий поверх, похуй!) і падає з криком «НЯЯЯЯ-БЛЯЯЯЯ» прямісінько в дитячий надувний басейн внизу, який замерз в лід! Бінго!
І тут шорох біля ноутбука Вельможі. ОП-ПА! Руські хакери! Трійка дрищів в спортивках і з балалайками за спиною.
– Славік, а ти увєрєн, што ета СБУ? Как-то воняєт хуйова...
– Тіха! Качаєм сєкрєтниє данние!
Він тикає викруткою в розетку – його б'є током, він падає в ванну, яка наповнена… енергетиком «Revo» і підключена до фази! Його колбасить!
Другий сідає на унітаз, щоб підключитись до вайфаю – а унітаз ЕЛЕКТРИЧНИЙ!
ТРРРРРЯСЬ!!!
Його дупу пронизує 220 вольт! Балалайка в його руках починає світитися, іскрити, струни плавляться і самі починають грати спід-метал версію гімну СРСР на максимальній швидкості!
– МИ ПЄРЄПУТАЛІ! ЕТА НЄ СБУ! ЕТА АД! СЛАВІК, Я ВІЖУ СТАЛІНА, ОН ГОЛИЙ!
У вікні з’являється дивне сяйво.
В рації голос Хвої: – Апокаліпсис надходить на санях… вогонь з неба… ППО не дрімає… Кхе…
З неба, димлячись, падає щось синє і бородате. ДЄД МАРОЗ! Справжній кацапський! Його збило наше ППО! Він палає, кричить: «ПА ДЄДУШКЄ СТРІЛЯЮТ БАНДЄРАФЦИ!». Врізається в балкон, пробиває скло! Падає в кімнату, наступає на дитячі машинки, падає єблом в торт з гірчицею, який я пекла тиждень!
Встає, весь в кремі, синя шуба димить. І тут до кімнати вриваються КОЛЯДНИКИ! Наші, діти з битами!
– Це ж москальский поп!
І починають його пиздити звіздою, мішками з цукерками і просто ногами! «БИЙ ЙОГО! ВІН НЕ ЗНАЄ КОЛЯДКИ!».
Я в вентиляції в екстазі! Це найкраще шоу!
І тут – ГУРКІТ В КАМІНІ (якого нема, але дірка в стіні є).
– ХО-ХО-ХО, МАЗАФАКА! – вивалюється САНТА КЛАУС! Товстий, як капіталізм!
Він робить крок і… КЛАЦ! Капкан на ведмедя (з музею вкрала) хапає його за ногу!
– OH SHIT! GODDAMMIT!! – кричить він.
Стрибає на одній нозі, заплутується в гірлянді, вона затягується на шиї, він падає, перекидає на себе шафу з книжками (Маркс і Енгельс його добили)!
Повзе до виходу, натикається на відро з льодом – послизнувся! Проїхав пузом по тертках для сиру, які я приклеїла до підлоги! Вилітає у вікно слідом за лисичкою-кур’єром! ЛЮПС! Прямо на лід! «Oh God, why?!»
І фінал. Двері зносить з петель.
В дверях стоїть велична фігура. В шкіряній куртці. КЛИЧКО!
– Я… е-е-е… п-прийшов… д-дати… м-медаль… – каже він, дивлячись на порожню шафу, думаючи, що це я.
– П-пані Дзиґо! Ви так незвично… сьогодні… виглядаєте. Ви така… е-е-е… д-дверна сьогодні! Ця шафа – це… інклю-зю-зю-вність для одягу!
Він підходить до шафи, вішає на ручку медаль. Потім хоче потиснути ручку дверей як руку. Смикає її.
І з шафи вилітає величезна, шкіряна, боксерська рукавиця (брала в нього ж в кабінеті, поки він спав) на титановій пружині!
БА-БАХ!!!
Прямий в щелепу!
– СОСИСКА!!! – кричить мер і з неймовірною грацією летить спіраллю через всю кімнату, збиває люстру, робить сальто і вилітає у те ж саме, сука, вікно!
ЛЮПС! Третій пішов! Санта і Лисичка його приймають.
"ОХ, ШЕТ, ЕВГІ ГОН АГЕН!", – лише чується з басейну. Там вже людно.
Вони там вже в преферанс грати можуть на тому льоду!
Я злажу з вентиляції. Вся в павутинні, сіськи брудні, щаслива як слон. Хакери догорають на унітазі під звуки електро-балалайки. Дід Мороз стогне під ногами колядників. Електрики сплять в обнімку.
Я вмикаю рацію.
– Хвоє! Ми це зробили!
З рації чути хрип і вірші:
«Щедрик-ведрик, в домі мрець,
Хакер зсмажився, писець,
Електрична йде ріка,
В дупі фаза, смерть гірка…
Щедрик, щедрик, виє сирена,
Красиво так пульсує вена.