З самого верху ми написали Ленине ім’я та прізвище і Ленин номер телефону, а тоді приліпили папірця просто під собачим оголошенням.
— Ти з глузду з’їхала! — сказав я.
— Я не з’їхала. Я просто трохи підганяю події, — відповіла Лена.
Лена справді підігнала події. Десь за півгодини після того, як ми прийшли до неї додому, задзвонив телефон. Утім, не думаю, що до цього дзвінка Лена сушила собі голову тим, що ми зробили. Телефон не вгавав.
— Може, візьмеш? — шепнув я.
Вона знехотя підвелася і взяла слухавку.
— Алло.
Ленин голос був тоненький, як нитка. Я нашорошив вуха.
— Алло, так. Телефонує Вера Югансен. Це ти почепила оголошення на крамниці в Буді?
Лена витріщила на мене очі, а потім кашлянула:
— Аг-га…
— Чудово! Мене дещо цікавить. Він ще трішки неспокійний, але, уяви собі, останні два тижні жодного разу не пісяв у хаті!
Ленине підборіддя опустилося майже на живіт.
— Він пісяє надворі? — перелякано спитала вона.
— Атож, правда ж тямущий?
Вера Югансен, з усього було видно, вельми тим пишалася. Напевно, вона божевільна, подумав я. Тато, що не пісяє в хаті! Лена пополотніла на обличчі, але, здається, розуміла, що їй треба опанувати собою, тож прочистила голос і трохи суворо спитала, чи любить він варену капусту. На другому кінці дроту якусь мить було тихо.
— Ні, знаєш, я ніколи йому її не давала. А мама вдома? Може, й вона щось хотіла б сказати?
Лена опустилася навколішки. Наостанці Вера Югансен повідомила, що привезе його з собою о п’ятій годині, щоб ми його побачили. Тоді буде легше вирішити.
Лена поклала слухавку й сиділа, втупивши очі поперед себе.
— Трілле, твій тато пісяє надворі?
— Вкрай рідко.
Лена лягла долілиць і заходилася стукати головою об підлогу.
— Хай йому грець! Що сказати мамі?
Це ми швидко з’ясували, оскільки відразу після Лениних слів наші двері з шумом-скрипом широко відчинилися і в кімнату зайшла Ленина мама з запискою в руці й розпашілими щоками. Вона була викапана Лена.
— Лено Лід! Що це таке?
Лена, лежачи на підлозі, не ворушилася.
— Відповідай! Ти зовсім з глузду з’їхала?
Я помітив, що Лені майже не було чого казати.
— Вона трохи підганяє події, — пояснив я.
На щастя, Ленина мама звикла бути Лениною мамою, тож від такого вибрику з нею не стався напад. Я дивився на неї й думав, що, мабуть, багато хто хотів би з нею одружитися. Вона має в носі срібну кульку.
— Я більше ніколи так не робитиму, — пообіцяла Лена, лежачи на підлозі.
Її мама також опустилася на підлогу. Так заведено в цьому домі.
— Ну от. Я зірвала це оголошення, перш ніж хтось побачив, що там написано, — усміхнулась вона.
Я зрозумів, що знов якось маю допомогти.
— Вера Югансен привезе одного о п'ятій годині.
Ціле пообіддя Ленина мама телефонувала Вері Югансен. Ніхто не брав слухавки. Часу лишалося все менше й менше. За чверть до п’ятої ми всі втрьох сиділи за кухняним столом і чекали. Хвилинна стрілка добиралася до цифри 12, поділка за поділкою.
— Я не дуже в це вірю, — сказала Ленина мама.
Аж тут подзвонили в двері.
На східцях, схиливши голову набік, стояла усміхнена Вера Югансен у червоній блузці. Ми намагалися дивитися проз неї. Ніхто з нас не бачив ніякого тата, але ж хтозна. Може, він пісяв за рогом.
— Добридень, — привіталася мама.
— Добридень, добридень! Авжеж, вам, певно, вже уривається терпець побачити того, з ким я приїхала! — майже крикнула Вера.
Ленина мама спробувала всміхнутися. То вийшло кепсько.
— Ми, власне, передумали, — затинаючись, промовила Лена, однак Вера Югансен уже метнулася до свого авта. Начебто незручно зупиняти таких пань.
Утім, Лену також тепер негарно було зупиняти. Вона зістрибнула на східці й перегнала Веру.
— Ми не хочемо його, чуєте? Вони повинні пісяти в хаті!
І саме тієї миті, як вона це сказала, ми почули якийсь трохи писклявий, слабенький дзявкіт з авта. У вікні показалась цуценяча голівка.
— Собака? — пошепки пролепетала Лена.
— Так, — Вера Югансен наморщила брови. — Хіба ти не собаку хотіла мати?
Лена кілька разів розтуляла рота.
— Ні, мені б хотілося мати…
— Шиншилу! — гукнула її мама від дверей.
Цуценя, що привезла Вера Югансен, було гарніше за шиншилу. Лена залюбки лишила б його собі, але її мама сказала, що всьому є межа.