УДК 821.111 (73) Я71
Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва
This edition is made possible under a license arrangement originating with Amazon Publishing, www.apub.com.
Перекладено за виданням: Yarros R. Variation: A Novel / Rebecca Yarros. — Seattle: Montlake, 2024. — 464 p.
Переклад з англійської Альбіни Саженюк
Увага! У тексті є згадки росіян і російської культури
ISBN 978-617-15-1428-7
ISBN 978-1-662-51470-8 (am.)
© Rebecca Yarros, 2024
© Depositphotos.com / Vlktoriia-Dyachenko, narathip, Renkoaleks, Nomadsoul 1,
обкладинка, 2025
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»,
видання українською мовою, 2025
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»,
переклад і художнє оформлення, 2025
Моїй мамі
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
ГАДСОН
Одинадцять років тому
У такі дні я розумів, чому сімдесят три відсотки кандидатів на навчання в школі плавців-рятувальників не проходять випробування. У мене лишалося два літа, щоб упевнено потрапити до тих двадцяти семи відсотків, які його пройдуть.
У День пам’яті1 на південному узбережжі Кейп-Коду на мене чигали двометрові хвилі з білосніжними шапками й ризик переохолодження. Можливо, кепсько й складно, але для тренувань така погода була ідеальною.
Двадцять хвилин тому мене накрило втомою, ще за десять хвилин прийшло виснаження, і я швидко наближався до повного краху. Одначе мав протриматися ще п’ять хвилин. Ще сто метрів — і я поб’ю свій особистий рекорд на таких хвилях, тож я не збирався зупинятися, поки не досягну цієї позначки.
Триста секунд загалом були нічим.
Я сконцентрувався на диханні, опустив голову й плив уперед, рахуючи кожну секунду. На двісті одинадцятій я вдихнув чистої солоної води й закашлявся, вирвавши загубник, щойно звільнився від хвилі, яка накрила трубку для підводного плавання.
— Гадсоне! — крикнув Ґевін ліворуч від мене, вимикаючи двигун семиметрового рибальського човна, якого наш батько з любов’ю називав своєю четвертою дитиною, хоча, враховуючи вік судна, він мав би вважатися його першою дитиною. — На сьогодні досить.
— Мені треба ще тридцять метрів для особистого рекорду, — озвався я, рухаючись по воді через наступну хвилю.
— Тобі треба запхати свою дупу в човен, поки хвилі не стали ще вищими, — відповів він, стоячи біля керма й дивлячись поверх сонцезахисних окулярів, попри похмуре небо. — Ти виснажений. Тридцять метрів не пропливеш.
— Іди до біса. — Я вставив загубник і приготувався рушити знову, тільки щоб довести, що впораюся.
— Це похмілля вбиває мене, і якщо ти не хочеш, щоб на наступному тренуванні за штурвалом була Керолайн, то краще лізь сюди, поки мені не довелося повернутися знову в цю течію. — Ґевін підійшов до корми, поки човен дрейфував, тоді нахилився, відстебнув розгойдану верхню частину драбини й зіштовхнув її у воду.
От чорт. Він не жартував.
Наша старша сестра була ще тією квочкою, тож ніколи б і не подумала відвезти мене в таке море, а це означало, що з особистим рекордом доведеться почекати. Я погріб до човна, відчуваючи, як розчарування зігріває мене. Дочекавшись синхронізації підйому й падіння корми з хвилями, я піднявся по драбині з трьома щаблями.
—Я скучив за тобою і радий, що ти вдома, але ти ще той гівнюк. У мене ж майже вийшло. — Я переліз через вузький настил для купання на застелене рушником сидіння й витягнув драбину. Тато вбив би нас, якби ми не дбали про цю вицвілу шкіру. Човен знову хитнуло, коли я зривав з обличчя маску, а тоді й каптур мокрого гідрокостюма, і кидав їх у чорний брезентовий мішок біля ніг Гевіна.
— Ти зробив мені боляче, братику. — Він саркастично торкнувся своїх грудей і вхопився за спинку капітанського крісла на наступній хвилі. — Поїхали додому: я так хочу вислухати повчання, над яким тато працював цілий день. Мені б не хотілося, щоб після всіх старань він не мав перед ким виступити.
— Тато просто... — Мені забракло слів, як і тоді, коли Ґевін оголосив про своє рішення вранці посеред кафе наших батьків.
— Розчарований тим, що я кидаю коледж, — пояснив Ґевін. — На відміну від Керолайн, яка зуміла отримати диплом, хоча була заміжньою й працювала на двох роботах.
— Не порівнюй себе з нашою сестрою і дай татові спокій. Він просто приголомшений. — Я остаточно зняв гідрокостюм і дайверські шкарпетки, залишившись у старих братових гавайських плавках із принтом.
— Я міняв спеціальність чотири рази за два роки, — сказав Ґевін, тягнучись над кермом по мою бейсболку «Брюїнс»2. — Повір мені, тато не шокований.