— Ти не можеш цього обіцяти.
Я підніс ліву руку до її щоки й погладив її, відчуваючи, що вона казала не тільки про тарзанку.
— Саме це я обіцяю. Ми зробимо це разом.
— А якщо мені буде надто страшно відпускати мотузку? Ти просто полетиш і залишиш мене висіти? — В неї наче аж подих перехопило.
— Я не відпущу, поки цього не зробиш ти, — пообіцяв я, погладжуючи її по щоці. — Ми повернемося разом, відштовхнемося ще раз і спробуємо знову. Стільки разів, скільки тобі знадобиться. — Моє серце стислося. — Тобі просто треба мати трохи віри в мене.
Вона подивилася мені в очі.
— Вважаєш, що нервувати абсурдно? Ну, от діти не бояться.
— Нічого не абсурдно. — Усмішка розтягнула мої вуста. — Вони теж боялися першого разу. Ти просто починаєш пізніше.
— А тобі було страшно? Чекай. Не відповідай. — Вона підняла руку й вислизнула з моїх обіймів. — Тобі ніколи не страшно, що робить тебе кепським барометром. — Вона повільно видихнула. — Гаразд. Зробімо це.
— Справді? — Я миттю зрадів.
— Припини питати, і зробімо це, поки в мене не здали нерви. — Вона смикнула сорочку через голову, і я зробив усе можливе, щоб не дивитися на опуклості її грудей.
Клята пам’ять, я досі відчував тверді бутони її сосків у роті, чув її тихі зітхання від задоволення. Але не зараз. Та на бога, ми в оточенні моєї сім’ї, і мені двадцять вісім років, я не якийсь підвладний гормонам підліток. Це був точно невдалий час.
Вона вислизнула з шортів.
Начхати. Я був дитиною в кондитерській, а Аллі — справжньою цукерочкою. Кожен сантиметр її тіла був досконалим. Якось мені вдалося закрити рота, щоб не пускати слину, і повести її до тарзанки.
Діти видерлися нагору, за ними йшов Ґевін.
— Не знаю, як ти, трясця, постійно тримаєшся на воді, — пробурчав він. — Мені треба йти в спортзал.
Я розсміявся, а потім взявся за мотузку, коли Аллі перехилилася через триметровий насип.
— Ти готова?
— Ми обоє не можемо сісти на цю штуку. — Вона показала на дерев’яний диск.
— Ми станемо. — Я міцно тримав мотузку. — Ти лізь першою, а я витягну нас на пагорб, а потім застрибну до тебе.
Вона втупилася в диск.
— Ти матимеш змогу просто відпустити мене.
— Матиму, але це зробило б мене козлом. — Я простягнув до неї руку. — Ну-бо, Аллі.
— Це найдурніша річ, яку я коли-небудь робила. — Вона схопила мотузку обома руками, а потім ступила на свій бік диска.
Боже, рятуй нас, якщо я коли-небудь поведу її на банджі-джампінг.
—Хороша дівчинка. — Я подивився їй в очі, потім вперся п’ятами в землю і позадкував, тягнучи її вгору схилом. — Я не стрибатиму, поки ти не захочеш.
— Ти мав сказати, поки не виникне потреба, якщо я правильно пам’ятаю, — пробурмотіла вона.
—І хто тепер жартує про секс? — Я стримав усмішку, і ми досягли ідеальної точки для зльоту. — Скажеш коли.
Вона зробила глибокий вдих, потім ще один, і ще, регулюючи свій хват на мотузці.
— Як я знатиму, коли відпускати, щоб не влетіти в берег замість води?
— Я тобі скажу.
— Добре. Погнали. — Вона кивнула.
— Ти впевнена? — Я приготувався до старту.
— Негайно! — наказала вона.
Я стрибнув і обома ногами приземлився на диск, а потім імпульс поніс нас униз із пагорба.
Аллі заверещала, а я відпустив одну руку, обхопивши її за талію, коли ми відлетіли від берега і опинилися над озером. Дочекався, щоб вода стала темно-синьою, що свідчило про глибину, і крикнув:
— Зараз!
Щойно побачив, що вона відпустила мотузку, зробив те саме, і ми полетіли.
Озеро кинулося нам назустріч, і я затамував подих, перш ніж ми вдарилися об воду. Вона поглинула нас, пролітаючи над нашими головами. Я зсунув руку з її талії і схопив її за руку, перш ніж виштовхнути на поверхню.
Виринув за секунду до неї.
Вона хапала ротом повітря, і я відпустив її руку, щоб вона могла гребти нею у воді, пам’ятаючи, що те, що було другою натурою для мене, не було таким для неї.
— Це було... — Її очі зупинилися на моїх і вона широко всміхнулася. — Це було неймовірно!
А потім вона розсміялася.
А я вкотре закохався в неї. Не в ту тиху, спостережливу дівчинку, якою вона була, і не в подругу, яку я підвів, а в жінку, на яку вона перетворилася, красиву й сильну, пошрамовану, але досі здатну сміятися.
Вона кинулася вперед, обійняла мене за шию і притиснулася своїми губами до моїх.
Я тримав нас на плаву, а сам цілував її до нестями, нахиливши голову й погладжуючи язиком її рот. Застогнав від її смаку, від приємного шкрябання її нігтів по моїй шиї, від тепла її тіла, притиснутого до мого.
Вона застогнала теж, і цей звук збудив мене за лічені секунди.
Бажання прокотилося моїм хребтом, і я схопив її за потилицю, коли вона обвила ногами мою талію, повністю довіряючи мені тримати нас на поверхні. Я ніколи нікого — нічого — не хотів так сильно, як оце жадав Аллі. Я цілував її так, ніби вона була повітрям, а я провів останнє десятиліття, пливучи за ним до поверхні.